Випуск 27, № 1-2 (2015)

Увесь випускPDF
Окремі статті
Зеленко С.Д.
ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ СТВОРЕННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ ″ГЕОГРАФІЧНИХ″ ЕЛЕМЕНТІВ ЛІХЕНОБІОТИ. МОДЕЛЬ ПРОСТОРОВОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ГЕОСИСТЕМ СУХОДОЛУ

У статті наведені методологічні принципи і методи вивчення просторової диференціації ліхенобіоти. Відмічено слабку організацію структурно-функціональних рівнів наукових знань у ліхенології. Ця ситуація не сприяє вирішенню складних проблем пов’язаних із вивченням поширення лишайників і методики проведення ″географічного аналізу″ ліхенобіоти. На основі загальнонаукових методологічних принципів і методів визначені завдання, виконання яких будуть сприяти вирішенню проблем вивчення закономірностей просторової диференціації ліхенобіоти. З метою побудови класифікації ″географічних елементів″ ліхенобіоти, розроблена теоретична модель, яка відображає загальні риси диференціації геосистем на планетарному рівні. Структурними елементами моделі є літосфера і гідросфера як основні складові, які формують природні комплекси, а також клімат як складний комплекс взаємодії компонентів біогеосистеми Землі. У статті детально наводиться порядок створення моделі, обґрунтовано розміщення кожного структурного елементу. Згідно теоретичної моделі диференціації геосистем виділені 5 кліматичних варіантів геосистем: аридний, гумідний, субнівальний, субтропічний, субекваторіальний. Кожному кліматичному варіанту відповідають певні інваріанти геосистем: терра-аквальний, гірський, рівнинний, помірно-континентальний, континентальний. Модель диференціації геосистем є теоретичною основою для створення класифікації ареалогічних елементів ліхенобіоти і впровадження у методику ″географічного аналізу″ ліхенобіоти інваріантно-групового підходу.
Ключові слова: ліхенобіота, методологія, модель, геосистема, класифікація, варіант, аналіз.
PDF
Лаврик О.Д., Берчак В.С.
НАТУРАЛЬНІ ДОЛИННО-РІЧКОВІ ЛАНДШАФТИ СЕРЕДНЬОГО ПОБУЖЖЯ

У статті досліджено натуральні долинно-річкові ландшафти Середнього Побужжя як передумову проведення природоохоронних заходів, уникнення подальшої антропогенізації натуральної природи та оптимізацію долинно-річкових ландшафтних комплексів. Виявлено, що у структурі долин малих річок ландшафти натурального походження зосереджені у межах руслового, заплавного та схилового типів місцевостей. У межах річищ найбільше натуральних урочищ збереглося на ділянках між верхніми та нижніми б’єфами ставків і водосховищ. Є закономірною зміна двох типів аквальних ділянок – перекатів і плес. Виділено типи натуральних урочищ у структурі перекатів − центральне річище, мілководні рукави, острови та плес − центральне глибоководдя та прибережні відмілини. Специфічний режим і високий рівень залягання ґрунтових вод зумовлюють функціонування натуральних ландшафтних комплексів у заплавах. У структурі низької заплави обґрунтовано наявність трьох типів натуральних урочищ − вологих лук, надмірно зволожених лук і заболочених зволожених лук. Встановлено, що натуральні ландшафти збереглися на крутих і відносно стрімких схилах, які не були порушені кар’єрними розробками. За літологічними особливостями у долинах малих річок Середнього Побужжя найчастіше зустрічаються два варіанти схилових місцевостей: суглинистий та кристалічно-суглинистий. У їх структурі виокремлено три типи урочищ − крутих (70–80°) гранітних схилів, сухих лук, грабово-дубових лісів. З’ясовано, що натуральні долинно-річкові ландшафти Середнього Побужжя в умовах повсюдного, всебічного антропогенного навантаження потребують раціонального використання та охорони. Серед низки існуючих напрямів їх збереження найдієвішим є заповідання, що включає створення нових природоохоронних об’єктів, які мають натуральне походження, розширення площі існуючих заповідних територій за рахунок буферних зон, які не зазнали антропогенного впливу та створення єдиної системи природоохоронних територій за рахунок розбудови екологічної мережі. Розкрито можливості охорони натуральних схилових місцевостей долини річки Синиці, між селами Синицівка, Кам’яний Брід та Шамраївка Ульянівського району Кіровоградської області за рахунок ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Кам’яногірський».
Ключові слова: натуральні ландшафти, долинно-річкові ландшафти, малі річки, тип місцевості, урочище.
PDF
Пархоменко О.Г.
ОСОБЛИВОСТІ ҐРУНТОВО-АРХЕОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ У ДОСЛІДЖЕННІ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА МИНУЛИХ ЕПОХ

Проаналізовано публікації з інтерпретації даних щодо похованих ґрунтів у зв’язку з історією землеробства, антропогенним навантаженням на природні комплекси, еволюцією природного середовища у голоцені. Наведено особливості дослідження палеоґрунтів за допомогою ґрунтово-археологічних підходів з метою реконструкції обстановок минулого. Досліджено поховані під валами, курганами та фонові (сучасні) повнопрофільні голоценові ґрунти. Наведено особливості формування та приклади моно- та полігенетичних ліній розвитку ґрунтів. Встановлено, що проблема дослідження включає декілька аспектів, зокрема: загальні і теоретичні питання еволюції ґрунтів; методичні і експериментальні дослідження еволюції ґрунтів; природну та антропогенну еволюції ґрунтів; археологічне ґрунтознавство.
Ключові слова: еволюція, природне середовище, ґрунт, ґрунтово-археологічний підхід, моно- та полігенетичні лінії розвитку ґрунтів.
PDF
Дєдов О.В.
ПРОГНОЗУВАННЯ ЗМІН ҐРУНТІВ ВІННИЧЧИНИ В УМОВАХ ПОТЕПЛІННЯ КЛІМАТУ

Показано, що на фоні глобального потепління клімату середньорічна температура повітря у Вінницькій області за останні 25 років підвищилася з 7,5 до 8,0°С. При цьому на 2,0оС стало тепліше в січні, 1,5° у лютому, 1,2° в березні, 1,3° у липні та на 0,9° в серпні. Істотних змін у кількості опадів (при середній багаторічній нормі 440-590 мм) в області не спостерігалося. Це привело до зниження вологозабезпечення ґрунтів та рослин, порушення протікання у них ґрунтових і фізіологічних процесів тощо, а також негативно вплинуло на сільськогосподарське виробництво. Актуальність дослідження полягає у встановленні сучасних змін клімату в межах регіону для передбачення їх тенденцій та впливу на ґрунти і прийняття рішень з попередження зумовлених потеплінням процесів їх дегуміфікації. Метою статті є висвітлення сучасного стану ґрунтів у Вінницької області та можливих їх змін в умовах потепління і зменшення вологозабезпечення. Дослідження проводилося з використанням методів системного аналізу, структурно-логічного узагальнення та прогнозування. Встановлено, що потепління клімату активізує процес дегуміфікації ґрунтів, у них порушується хід мікробіологічних процесів, зменшуються запаси живильних для рослин речовин, погіршуються вбирна здатність, водні та інші властивості. Упродовж останніх років ґрунти регіону втрачають щорічно 0,36-0,53 т/га гумусу, а їх гумусованість знизилася за період 1996-2013 рр. з 2,81 до 2,77 %, від’ємний баланс у них нітрогену (N) досяг 47,3 кг/га, фосфору (P) 29,4 кг/га, калію (К) – 95,3 кг/га. Показано, що для попередження прогресуючих в умовах потепління деструктивних змін ґрунтів у регіоні необхідно ширше впроваджувати вологозберігаючі способи обробітку ґрунту (мінімальний, нульовий), контурно-меліоративну організацію території, збільшувати посіви багаторічних трав, озимих, ранніх ярих культур та гібридів і сортів сільськогосподарських рослин з істотно нижчими, порівняно з традиційними, коефіцієнтами транспірації тощо.
Ключові слова: температура, клімат, прогноз, ґрунт, гумус, бактерії, актиноміцети, добрива, обробіток ґрунту.
PDF
Авраменко О.В.
ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК КРАЄЗНАВЧИХ СТУДІЙ НА ПОДІЛЛІ НАПРИКІНЦІ XIX – ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

На основі аналізу літературних джерел розглянуто розвиток краєзнавчих студій на Поділлі та їх роль під час формування краєзнавчого руху у регіоні. Охарактеризовано основні напрями краєзнавчих досліджень, проаналізовано дослідження членів науково-краєзнавчих студій і товариств, що вивчали регіон у період з другої половини XIX – початку XX ст. Обґрунтовано визначення поняття «краєзнавча студія». Досліджено історичні та географічні причини зародження краєзнавчих студій на Поділлі, проаналізовано чинники, що зумовили розгортання досліджень у регіоні. З’ясовано внесок В.Д. Отамановського у розвиток краєзнавства регіону, як основоположника розгортання краєзнавчого руху на Поділлі. Охарактеризовано заснування В.Д. Отамановським видання «Інформаційного огляду дослідно-краєзнавчої праці на Поділлі», «Часописів Поділля» та Кабінету виучування Поділля, як наукового осередку дослідження історії та природи краю. Виокремлена науково-дослідна діяльність Кабінету виучування Поділля, що об'єднала навколо себе провідних дослідників регіону, з'ясовано значення праць вчених науково-краєзнавчих товариств для подальшого розвитку краєзнавчих досліджень. Розглянуто внесок вчених-природознавців Кабінету виучування Поділля у розвиток географічних досліджень, створення та формування краєзнавчих студій регіону наприкінці XIX–початку XX ст.
Ключові слова: Поділля, краєзнавство, краєзнавчі студії, наукові товариства, Кабінет виучування Поділля.
PDF
Денисик Г.І., Кізюн А.Г.
СЕЛИТЕБНІ ЛАНДШАФТИ І СЕЛИТЕБНЕ ЛАНДШАФТОЗНАВСТВО

Розглянута проблема дослідження селитебних ландшафтів, що разом із дорожніми формують основний каркас антропогенних ландшафтів будь-якого регіону. Відповідно до складових селитебних ландшафтів – міських, містечкових і сільських, запропоновано в структурі селитебного ландшафтознавства виділяти міське, містечкове і сільське ландшафтознавство. Це зумовлено тим, що селитебні ландшафти мають лише їм притаманні ознаки: відносяться до каркасних антропогенних ландшафтів, інтегрують у собі всі прояви антропогенезу, в них докорінно змінено всі геокомпоненти і ландшафтні комплекси, разом з прилеглими ландшафтами формують складні парадинамічні та парагенетичні системи, функціонують як цілісні природно-суспільні утворення тощо. Зазначено, що у структурі селитебних ландшафтів України в минулому, зараз і у найближчому майбутньому переважали і будуть домінувати сільські ландшафти, пізнанню яких приділяється менше уваги ніж міським і містечковим. Доказано, що саме сільські ландшафти у поєднанні з сільськогосподарськими формуватимуть ландшафтний «образ» майбутньої України, а тому їх дослідження є пріоритетним у антропогенному ландшафтознавстві.
Ключові слова: Україна, антропогенний ландшафт, селитебний ландшафт, селитебне ландшафтознавство, структура, оптимізація.
PDF
Буряк-Габрись І.О.
МІСТЕЧКО: ЕТИМОЛОГІЯ ТЕРМІНУ І КРИТЕРІЇ ВИОКРЕМЛЕННЯ МІСТЕЧКОВИХ ЛАНДШАФТІВ

Розглянута проблема термінології в антропогенному, зокрема в селитебному ландшафтознавстві, у зв’язку з чим детально проаналізовано етимологію і дефініцію терміну «містечко», історію його зародження і використання, звернено увагу на неоднозначність використання терміну «містечко» (наведено дев’ять дефініцій) та відсутність його ландшафтознавчого визначення. Серед критеріїв за якими можливим є визначення містечка та містечкових ландшафтів виокремлено: формування і розвиток у межах території з оригінальною природою і ландшафтною структурою; наявність чітко вираженого центру – культового, торгівельного, ремісничо-промислового, белігеративного, транспортного, лікувально-оздоровчого тощо; наявність нетрадиційної для регіону розташування містечка селитебної структури, що сформувалась під впливом різних етносів; відповідна кількість населення та, частково, будинків; наявність своєрідних містечкових традицій, звичаїв, свят тощо. Зазначені критерії виділенні на основі аналізу архівних і опублікованих літературних матеріалах та власних польових ландшафтознавчих дослідженнях; зауважено, що містечковий ландшафт цікава селитебна структура, однак ще слабко досліджена ландшафтознавцями.
Ключові слова: містечко, етимологія, критерії, містечковий ландшафт, виокремлення, раціональне використання.
PDF
Козинська І.П.
ПІДЗЕМНИЙ ВАРІАНТ ПРОМИСЛОВИХ ЛАНДШАФТІВ РЕГІОНУ ВИДОБУТКУ УРАНОВИХ РУД В УКРАЇНІ

Розглянуто основні типи підземних промислових ландшафтів, що сформувались в регіоні видобутку уранових руд – шахтний та свердловинний. У структурі шахтного типу підземних промислових ландшафтів виокремлено один тип місцевості – підземні гірничопромислові порожнини з належними їм типами урочищ. Зазначено, що цей тип місцевості домінує на всіх родовищах уранових руд, де розробки ведуть підземним способом (наприклад, Інгульська шахта). Тип місцевості «підземні гірничопромислові порожнини», залежно від різновиду видобувної породи, яка містить уран, поділено на варіанти: гранітний, залізорудний, пісковиковий тощо. Окреслено, що в Україні переважає гранітний варіант типу місцевості «підземні гірничопромислові порожнини». В його структурі переважають такі типи підземних гірничопромислових урочищ, як шахтні стволи, тунелі, добувні камери-блоки, шахти-квершлаги, виробки, штольні, гезенки, горизонти, що пронизують і оконтурюють гранітні породи. Розглянуто залізорудний варіант типу місцевості «підземні гірничопромислові порожнини», котрий, як і піщаниковий, розвивався на початкових етапах формування промислових ландшафтів урановидобувного регіону України. Зазначено, що свердловинний тип підземних промислових ландшафтів, формується лише на родовищах, де можливий видобуток урану способом підземного вилуговування. Таким способом в Україні відпрацьовано два родовища уранових руд – Девладівське й Братське у Дніпропетровській та Миколаївській областях відповідно. Окреслено, що родовища, які придатні для видобутку урану способом підземного вилуговування, відносяться до типу гідрогенних. Вони локалізовані у водопроникних сипких осадових відкладах палеогену. Крім екзогенно-епігенетичних родовищ урану, підземним способом вилуговування можна розробляти й родовища пісковикового типу.
Ключові слова: підземний ландшафт, підземні гірничопромислові порожнини, шахтний тип підземних промислових ландшафтів, нешахтний (свердловинний) тип підземних промислових ландшафтів, підземне вилуговування, родовище уранових руд, шахтний ствол, тунель, свердловина, добувні камера-блок, шахта-квершлаг.
PDF
Вальчук-Оркуша О.М.
ҐРУНТОВІ ДОРОГИ ЯК СВОЄРІДНІ ЛАНДШАФТНІ КОМПЛЕКСИ

Розглянута проблема дослідження ґрунтових доріг як своєрідних ландшафтних комплексів у структурі не лише дорожніх, але й загалом антропогенних ландшафтів. Серед ознак, що виокремлюють ґрунтові дороги з межи інших дорожніх ландшафтів – широке розповсюдження, значна протяжність при невеликій ширині, безвитратність, екологічність, тривалість функціонування, естетичність. Відзначено, що різноманіття ґрунтових доріг зумовлене не лише їх приуроченістю до відповідного типу місцевостей, але й належністю до того чи іншого класу антропогенних ландшафтів. Показано, що серед ландшафтних комплексів «ґрунтові дороги», особливе значення мають і наведена характеристика сільських польових та лісових доріг, розроблена та обґрунтована типологія ґрунтових доріг, запропонована класифікація ґрунтових доріг у якості сімейства, під сімейства і роду урочищ, що має суттєве значення для їх подальших досліджень і раціонального використання.
Ключові слова: дорожні ландшафти, ґрунтові дороги, сільські, польові та лісові дороги, ознаки, типологія, раціональне використання.
PDF
Антонюк О.О.
СТРУКТУРА БЕЛІГЕРАТИВНИХ ЛАНДШАФТІВ ПОДІЛЛЯ

Спираючись на попередні дослідження воронезьких і тамбовських географів з даної тематики, праці науковців Вінницького педуніверситету, на частково розроблену Денисиком Г.І. класифікацію белігеративних ландшафтів, зроблена спроба виділити основні типи ландшафтів, виокремити переважаючі типи місцевостей з притаманними їм типами белігеративних ландшафтних ділянок та урочищ в структурі антропогенних ландшафтів Поділля. В результаті комплексних досліджень в структурі белігеративних ландшафтів Поділля виокремлено два їх зональних типи – лісопольовий і поліський. Відповідно до географічного положення, на Поділлі переважають белігеративні ландшафти лісопольового типу. В їх структурі виокремлено три типи місцевостей з притаманними типами белігеративних ландшафтних ділянок та урочищ. Описані такі основні типи місцевостей: стародавніх оборонних споруд, укріплених поселень, виокремлених валів, оборонних ліній і основні елементи їх ландшафтної структури, дана характеристика їх сучасного стану. Визначені особливості формування поліського зонального типу ландшафтів, що представлений двома розірваними між собою ареалами: власне Поліссям і Подільськими поліссями. Виділені ознаки, які вирізняють белігеративні ландшафти поліського типу з-поміж ландшафтів лісопольового типу.
Ключові слова: белігеративний ландшафт, місцевість, ландшафтна структура, оборонні місцевості, укріплені поселення, оборонні рови, вали, ескарпи, Троянові вали, сторожові кургани, оборонні лінії, оборонні вузли.
PDF
Кравцова І.В.
САДОВО-ПАРКОВІ ЛАНДШАФТИ ТА ЕКОМЕРЕЖА ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Закон України "Про Державну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" був прийнятий в 2000 році. З цього часу велика робота з розвитку екологічної мережі в Україні була зроблена. У статті пропонується розглянути включення садово-паркових ландшафтів в структуру екомережі Правобережному Лісостепу України. Варто зазначити, що садово-паркові ландшафти – це особлива група антропогенних ландшафтів. Вони є прекрасними зразками раціонального використання природних ресурсів, з одного боку, і їх збереження з іншого. Садово-паркові ландшафти – це антропогенні ландшафти, створені діяльністю людини, в межах якої природні елементи, такі як: рельєф, вода, ґрунт, рослинність в поєднанні з малими архітектурними формами і спорудами створюють взаємопов'язану і взаємообумовлену єдність. Сади і парки – це об'єкти наукового дослідження, вивченню яких присвячені роботи відомих вітчизняних та зарубіжних вчених, які дослідили ландшафтно-типологічні і художні основи ландшафтної архітектури, розкрили питання технології створення зелених насаджень. Проте з точки зору фізичної географії та антропогенного ландшафтознавства – це не досліджена наукова проблема. Тому в статті була показана роль, яку садово-паркові ландшафти можуть відіграти в структурі екологічної мережі Правобережного Лісостепу України.
Ключові слова: садово-парковий ландшафт, екомережа, Правобережний Лісостеп України.
PDF
Безлатня Л.О.
КУЛЬТОВІ ОБ’ЄКТИ В СТРУКТУРІ КУЛЬТУРНИХ ЛАНДШАФТІВ МІЖЗОНАЛЬНИХ ГЕОЕКОТОНІВ

Розглянута проблема виокремлення культових об’єктів релігійного походження в структурі сучасних ландшафтів міжзонального геоекотону «лісостеп-степ» Правобережної України; деталізовано поняття «культовий об’єкт» і «культовий ландшафтний комплекс», досліджено сакральні об’єкти і ландшафти міжзонального геоекотону «лісостеп-степ» з виділенням сакральних урочищ, місцевостей, а також наведена характеристика сакральних ландшафту і простору. Частково досліджено основні функції сакральних ландшафтів та розглянуто варіанти сакральних ландшафтів християнської групи. Зазначено також, що у формуванні та функціонуванні культових об’єктів суттєву роль відіграють геоекотоні території, що виникають між ними та прилеглими ландшафтами. Дослідження культових об’єктів у структурі сучасних ландшафтів міжзональних геоекотонів є перспективними тому, що вони часто є центрами відродження сільських і міських громад, селитебних ландшафтів та етносів.
Ключові слова: культовий об’єкт, культовий ландшафт, структура, міжзональний геоекотон, відродження.
PDF
Денисик Б.Г.
ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНЕ ОСВОЄННЯ ПІВДЕННОГО ПОБУЖЖЯ

Розглянуті природа і, частково, ландшафти Південного Побужжя; показано особливості сучасного й можливості майбутнього туристично-рекреаційного освоєння окремих його частин – Верхньої, Середньої та Нижньої; доведено, що для подальшого активного туристично-рекреаційного освоєння найбільш перспективним є Середнє Побужжя, де зосереджені унікальні природні й історико-архітектурні об’єкти, що виокремлюють його серед інших частин Південного Побужжя. Охарактеризовані перспективи розвитку регіону та його частин. Перспектива показана у порівнянні із сучасним неконтрольованим туристично-рекреаційним освоєнням Південного Побужжя, що зумовлено відсутністю обґрунтованих загальних і регіональних проектів раціонального господарського освоєння регіону. Звернено увагу на охорону рекреаційних ландшафтів, особливо Середнього Побужжя та частково виокремлено основні напрями їх подальшого дослідження через рекреаційні мікроосередки та ділянки, які можуть стати основою генеральної схеми туристично-рекреаційного освоєння Південного Побужжя у майбутньому.
Ключові слова: Південне Побужжя, туризм, рекреація, освоєння, ресурси, раціональне використання.
PDF
Шпарага Т.І., Андрійчук І.А.
СИСТЕМА ОСВІТИ ПОЛЬЩІ: ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ

Метою статті є вивчення досвіду реформування системи освіти у Польщі та можливостей його запозичення для здійснення конструктивних трансформацій у сфері освіти України. У роботі розглянуті зміст та характеристики понять «освіта», «система освіти», «освітня послуга». Проаналізовано становлення і розвиток освітньої системи Польщі та розглянуто сутність і значення освітньої реформи. Досліджено сучасний стан та тенденції розвитку сфери освітніх послуг Польщі. Визначено вектори українсько-польського освітнього співробітництва та перші позитивні кроки на шляху реформування вищої освіти України. Проаналізовано досвід реформування системи освіти Польщі з позиції внесення змін в освітню систему України.
Ключові слова: освіта, система освіти, освітня послуга, реформа освіти, освітнє співробітництво.
PDF
Смочко Н.М.
ТЕМАТИЧНІ ПАРКИ СВІТУ ЯК ІННОВАЦІЙНІ ЕЛЕМЕНТИ ФОРМУВАННЯ ЯКІСНОЇ МОДЕЛІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ РЕКРЕАЦІЙНИХ СИСТЕМ

В статті розглядаються тематичні парки як інноваційні елементи формування якісної моделі територіальних рекреаційних систем. Розкрито їх структуру, особливості та сучасні тенденції розвитку. Наведено приклади найвідоміших тематичних парків світу, що мають величезне культурно-виховне, наукове, пізнавальне та туристсько-рекреаційне значення. Дано характеристику інноваційним елементам тематичних парків розваг компанії «Уолт Дісней» – Діснейлендам та іншим найпопулярнішим, найприбутковішим і найбільшим паркам світу різного тематичного спрямування, зокрема історико-культурного, музичного, зоологічного, літературного тощо. Виявлено їх позитивний ефект функціонування та важливі засади діяльності: тематична спрямованість і відповідність певній спеціалізації, що має втілення у традиційних та специфічних заходах, програмах і культурних послугах; високі вимоги до рівня обслуговування відпочиваючих; наявність спеціальних інженерних споруд і ступеня благоустрою території. Доведено, що тематичні туристичні парки – це порівняно нова концепція розважальних об’єктів, що динамічно розвивається та значною мірою сприяє зміцненню туристичного потенціалу країни. Визначено, що на сучасному етапі розвитку сфери рекреації та туризму спостерігається інтенсивне формування туристських тематичних парків-кластерів, що сприяють трансформації туристських потоків і розвитку важливих галузей господарства в цілому.
Ключові слова: територіально-рекреаційна система, спеціалізація, тематичні парки, парки розваг, парки атракціонів.
PDF
Чернова Г.В.
СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ ЗЛОЧИННОСТІ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В наш час у суспільстві спостерігається зростання соціальних негараздів, одним з яких є злочинність. В українському суспільстві є тенденції до збільшення кількості злочинів, а особливо злочинів проти особистості, приватної власності громадян. Тому доцільним є вивчення злочинності у територіальному аспекті. Результати таких досліджень можуть бути використані правоохоронними органами під час боротьби зі злочинністю у конкретних регіонах. У статті розглядаються сучасні суспільно-географічні аспекти злочинності Вінницької області. Проаналізовано динаміку показників злочинності та структуру злочинів серед населення області з 2000 по 2013 рр. Розглянуті головні фактори, що впливають на поширення злочинності. Визначений коефіцієнт парної кореляції між рівнем злочинності адміністративних районів області та соціально-економічними показниками, зокрема рівнем урбанізації, безробіття, забезпеченості житлом та розміром середньої місячної зарплати. Розповсюдження злочинності у нашому суспільстві пов’язане із соціальною структурою населення: збільшення кількості безробітних, розлучень, матерів-одиначок, посилення розшарування населення за доходами. Ці процеси охоплюють майже усі верстви населення і сприяють відокремленню індивіда від культури та соціуму. Необхідна активна державна політика у створенні економічних, соціальних і політичних умов для забезпечення потреб молоді, реалізації її навчальних та трудових інтересів. Велике занепокоєння викликає явище злочинності серед неповнолітніх, які в майбутньому становитимуть працездатне населення та основну частину економічно-активного населення області. Тому ситуація є дуже нестабільною та складною, що зумовлює її попередження, пошук нових методів та заходів, які б сприяли поступовому зменшенню злочинності у середовищі неповнолітніх. У статті відображена територіальна диференціація злочинності та судимості регіону в 2013 р. Встановлені головні закономірності виникнення та функціонування злочинності у різних районах, які різняться за соціальними, економічними, культурними та іншими характеристиками.
Ключові слова: злочинність, коефіцієнт злочинності, фактори злочинності, злочин, структура злочинності, профілактика злочинності, регіональні відмінності.
PDF
Горміз О.В.
ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОВІДНОСИН СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ В КОНТЕКСТІ ПЕРЕХОДУ ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ
PDF