Випуск 29, № 1-2 (2017)

Увесь випускPDF
Окремі статті
Денисик Г.І.
ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ АНТРОПОГЕННОЇ ГЕОГРАФІЇ В УКРАЇНІ

Розглянуто проблему сучасного розвитку антропогенної географії як самостійної науки, але у складі природничої географії; зазначено, що антропогенна географія і антропогенне ландшафтознавство тісно взаємопов’язані між собою науки, однак об’єднувати їх дослідження не є доцільним. Показано, що антропогенна географія започаткована значно раніше ніж антропогенне ландшафтознавство, яке в Україні розвивається активніше. Проблеми розвитку антропогенної географії в Україні розділено на кілька груп: методологічні, науково-теоретичні, методичні, прикладні, організаційні та проблеми популяризації досягнень антропогенної географії. Зазначено, що при наявності багатого фактичного матеріалу, слабкий розвиток антропогенної географії в Україні зумовлений недостатньою увагою до її теоретичних основ. У подальших дослідженнях з антропогенної географії більше уваги необхідно звернути на процеси антропогенізації складових географічної оболонки – геосфер.
Ключові слова: антропогенна географія, розвиток, проблеми, антропогенізація, природнича географія, структура, перспективи.
PDF
Война І.М.
АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕНЬ ЛАНДШАФТНОЇ СФЕРИ ЗЕМЛІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇЇ ВИВЧЕННЯ

Проведено історичний аналіз дослідження ландшафтної сфери Землі, передумови та особливості виокремлення цієї ландшафтної структури, її місце в географічній оболонці; вказано напрями, які розвивались у дослідженні ландшафтної сфери Землі, її історичну складову і спорідненість з іншими науками: палеонтологією, ґрунтознавством, геоморфологією. Особлива увага в статті приділяється просторово-часовій неоднорідності ландшафтної сфери. Таким проявом просторової неоднорідності або регіональної диференціації є зональність ландшафтів і фізико-географічне районування, аналіз впровадження яких у фізичну географію та ландшафтознавство розглянуто у статті. Частково проаналізовані історичні зміни ландшафтних комплексів та перспективи досліджень ландшафтної сфери у зв’язку з формуванням антропогенних ландшафтів. На перспективу пропонується впровадити термін антропогенна ландшафтна сфера Землі, з виявленням її меж і підходів щодо регіональної диференціації антропогенних ландшафтних комплексів.
Ключові слова: ландшафтна сфера Землі, регіональна диференціація, антропогенні ландшафти, аналіз, перспективи, дослідження.
PDF
Чиж О.П
ТРІАДИ CХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО СЕРЕДИННОГО ЛАНДШАФТНОГО ПОЯСУ

Розглянуто один із підходів пізнання складної, різноманітної і динамічної структури оригінального природного утвору – Східноєвропейського серединного ландшафтного поясу. Цей підхід передбачає застосування правила тріади, згідно якого властивості географічного об’єкту змінюються у відповідному напрямі від однієї його зовнішньої межі до іншої і це дозволяє виділити в об’єкті три частини. Застосування правила тріади у процесі дослідження Східноєвропейського серединного ландшафтного поясу дало можливість виокремити у його межах низку тріад, серед яких широтна, довготна, висотна й типологічна тріади. Зазначено, що їх використання повніше розкриває сутність ландшафту території Східноєвропейського серединного ландшафтного поясу, регіональні й типологічні відміни, а також дає можливість продовжити у майбутньому детальніші дослідження як самого ландшафтного поясу, так і окремих його ландшафтних комплексів. У подальшому варто більше уваги приділяти дослідженню виокремлених секторів – західного, центрального і східного, а також картографуванню типологічних структур Східноєвропейського серединного ландшафтного поясу для розробки заходів з їх раціонального використання.
Ключові слова: Східноєвропейська рівнина, ландшафтний пояс, ландшафтні стрічки, Головний ландшафтний рубіж, полісся, лісостеп, правило тріади, сектора, структура.
PDF
Хаєцький Г.С.
ЕНЕРГО-ІНФОРМАЦІЙНІ ЗВ’ЯЗКИ В ПРИРОДІ ЯК ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ

Розглянуто особливості виникнення енерго-інформаційних зв’язків у природі, між людиною і навколишнім середовищем. Традиційні заходи оздоровлення геоекосистеми, як екологічний моніторинг, розробка і впровадження нових методик і виробничих технологій не дають бажаного ефекту. Наявні дослідження дозволяють зробити висновок про подальшу деградацію геофізичного середовища не лише у конкретних регіонах, а й на всій планеті, про зміну стану біосфери і клімату. Земна геоекосистема є відкритою функціональною системою, яка включає єдність усіх живих організмів (зокрема й людину) і геологічне середовище, між якими відбувається постійна взаємодія речовиною, енергією та інформацією. Промислове і сільськогосподарське виробництво разом із деградацією морально-етичних норм людства вплинули на структуру газоплазмових оболонок Землі, які мають визначальне значення для енергообміну Землі з Космосом. Саме цей енергообмін забезпечує життя на планеті. Сьогодні є два підходи до розуміння сили і матеріальності думки: як безпосередній вплив думки, як інструменту, на ноосферу, стихії, людей, предмети, явища; або як її опосередкований вплив на працю, творчість діяльність людини. Найімовірніше, обидва підходи виправдані, адже саме явище думки, як будь-яке явище, має два полюси, єдине в собі, але подвійне в прояві. З’явився новий науковий напрям міжгалузевих досліджень синергетика, що вивчає процеси самоорганізації у відкритих системах фізичної, хімічної, біологічної, екологічної й іншої природи.
Ключові слова: енерго-інформаційні зв’язки, психічна енергія, геоекосистема, синергетика, ноосфера, людство, проблеми, вирішення
PDF
Страшевська Л.В.
СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ СТРАТИГРАФІЧНІХ ГЕОСАЙТІВ СЕРЕДНЬОГО ПРИДНІСТЕР’Я

Завдяки своєрідній геологічній будові у Середньому Придністер'ї зустрічається велика кількість різноманітних геологічних пам’яток природи, серед яких особливу цінність мають стратиграфічні гесайти. Ці об'єкти представлені унікальними розрізами вендської і силурійської систем, що майже не мають аналогів у світі. Стратиграфічні геосайти є важливим ресурсом для розвитку геотуризму в регіоні, який повинен стати і однією з форм раціонального використання геологічних пам’яток. Запропоновано виділяти кілька рівнів організації геотурів: І рівень – для школярів, ІІ рівень – для студентів, ІІІ рівень – для науковців. Надані рекомендації щодо організації, підготовки та проведення наукових геолого-географічних екскурсій різних рівнів. Визначено основні напрями наукових геоекскурсій, тематика яких може бути використана для школярів, студентів і фахівців різної спеціалізації, які мають на меті отримати наукову інформацію, розширити кругозір, організувати дозвілля, відпочити та корисно провести час. Адже популяризація знань щодо геологічної історії Землі, корисних копалин, екологічного стану природи підвищить рівень географічної, геологічної, екологічної і загальної культури усіх тих, хто усвідомлює необхідність збереження острівців природи.
Ключові слова: Середнє Придністер'я, геотуризм, геосайти, венд, Дністерський опорний розріз силуру, Гораївське відслонення.
PDF
Денисик Г.І., Стефанков О.Л.
ДО ПРОБЛЕМИ ОСТЕПНІННЯ ЛІСОСТЕПУ

Зроблено спробу поновити розгляд дещо забутої проблеми розвитку природи і ландшафтів лісостепу, зокрема й України, під дією різних чинників. Зазначено, що лише перелік прізвищ відомих науковців, таких як С.І. Коржинський, Г.І. Танфільєв, О.Г. Набокіх, Є.М. Лавренко, Ф.М. Мільков та інші, що займалися цією проблемою, показує практичну і теоретичну її значимість. Частково розглянуто внесок зазначених вчених у пізнання чинників, що сприяли у минулому і сприяють зараз формуванню та розвитку природи і ландшафтів лісостепу, зокрема й України. Зазначено, що упродовж антропогенного етапу розвитку ландшафтної сфери, спочатку активніше, проявлявся кліматичний чинник, однак поступово наростає, особливо в Україні, дія антропогенного чинника. Зміна (потепління) кліматичних умов й антропогенне перенавантаження природи лісостепу України призводять до активного розвитку процесів його остепніння, що уже частково простежується на прикладі остепніння Лісостепового Побужжя. У подальшому дослідження процесів остепніння лісостепу необхідно проводити на модельних регіонах. Результати таких досліджень дадуть можливість зробити реальні висновки про сучасний стан його природи і ландшафтів.
Ключові слова: Лісостеп, степ, розвиток, гіпотези, антропогенний вплив, чинники, Лісостепове Побужжя, остепніння, раціональне природокористування.
PDF
Дєдов О.В., Дєдов О.О.
ДО ПИТАННЯ БЕЗЛІССЯ СТЕПІВ ТА ЛУК

Розглянуто питання причин безлісся степів, заплавних, материкових низинних та суходільних лук. Підкреслено необхідність при дослідженні рослинного покриву кожного ландшафтного комплексу звертати увагу не тільки комплексний вплив на неї абіотичних чинників, а й відповідну реакцію на нього рослинних організмів. Встановлено великий вплив (крім особливостей клімату, ґрунтів, їх гранулометричного і хімічного складу, рельєфу тощо) на склад рослинності типу водного режиму ґрунтів та фізіологічних особливостей рослин, які при тотожності інших чинників, можуть бути визначальними у формуванні фітопокриву окремих територій. Розкрито одну із причин відсутності деревної рослинності на заплавних та низинних материкових луках складовими якої є: близьке до поверхні залягання та застій ґрунтових вод і накопичення внаслідок цього в них великої кількості токсичних для рослин оксидів Fe(ІІ) та Аl(ІІІ), перемогу в боротьбі за виживання в цих умовах злакових трав (рослин стратегії ІІ) завдяки їх пристосуванню засвоювати нетоксичні іони Fe(ІІІ) у хелатній формі над рослинами стратегії ІІ (дводольні та однодольні незлакові) які поглинають іони Fe2+, що також слугує поясненням домінування трав і на суходільних остепнених луках при дефіциті Fe(ІІ). Доведено переваги рослин стратегії ІІ над представниками стратегії І й у стійкості до токсичної дії іонов Аl(ІІІ). Перші з них, завдяки своїм фізіологічним пристосуванням, знешкоджують їх перетворенням у нетоксичні хелатні комплекси, “консервацією” у клітинних стінках, внутрішнім зв’язуванням тощо, що актуально в умовах перезволоження та підвищення кислотності ґрунтового розчину.
Ключові слова: застійні ґрунтові води, токсичні та хелатні форми заліза й алюмінію, степи, луки, рослинність, рослини стратегій І та ІІ.
PDF
Воровка В.П., Андрющенко Ю.О.
ВПЛИВ АНТРОПОГЕННИХ ЗМІН СУХОСТЕПОВИХ ЛАНДШАФТІВ УКРАЇНИ НА ОРНІТОКОМПЛЕКСИ В ЇХ МЕЖАХ

У статті охарактеризовані антропогенні зміни в сухостепових ландшафтах України та їх вплив на стан орнітокомплексів. Крайнє західне положення у поєднанні з приморським їх розташуванням наділило унікальними особливостями, відмінними від сухих степів Азії. Натуральні умови забезпечують птахів не тільки їжею та водопоєм, а й недоступними для наземних хижаків та людини місцями для відпочинку, гніздування і виведення пташенят. Це приваблює в регіон значну кількість птахів, які в післягніздовий, міграційний та зимовий періоди утворюють тут значні за чисельністю особин скупчення. Проаналізований вплив на ландшафти сухостепової смуги потужних господарського, селитебного, інфраструктурного та рекреаційного комплексів як основи розвитку інтенсивної і все зростаючої антропогенної діяльності. Виявлені основні антропогенні зміни сухого степу, пов’язані зі зрошенням, залісенням, сільськогосподарською діяльністю. Виявлена залежність і закономірності складу та змін орнітофауни від антропогенних модифікацій ландшафтів сухого степу.
Ключові слова: сухостеповий ландшафт, антропогенний вплив, ландшафт натуральний та антропогенний, орнітокомплекси, орнітофауна.
PDF
Рябоконь О.В.
БІОПЕДОСТРОМ У СТРУКТУРІ НАТУРАЛЬНО-АНТРОПОГЕННИХ ЛАНДШАФТІВ ПОДІЛЛЯ

Проаналізовано поняття біопедостром та його значення в процесі оптимізації біотичної групи натурально-антропогенних ландшафтів на прикладі окремого регіону – Поділля. Розглянуто структурні складові біопедострому. Показано, що це закономірне поєднання трьох тісно пов’язаних між собою складових: рослинного світу, тваринного світу та ґрунтового покриву. Зазначено, що біопедостром часто виступає центральним ядром розвитку натурально-антропогенних ландшафтів. Приділено увагу процесу деградації – одній з характерних особливостей розвитку натурально-антропогенних ландшафтів, кінцевим результатом якої є формування денудаційних бедлендів, розвіюваних пісків та солончаків. Виявлено що найбільш доцільним шляхом оптимізації натурально-антропогенних ландшафтів є підвищення біотичної продуктивності його рослинності. За особливостями формування рослинні угруповання у натурально-антропогенних ландшафтах класифікуються як похідні. З врахуванням розробок Ф.М. Мількова виокремлено дві категорії природно-антропогенних ландшафтів: антропогенно-регульовані та похідні, тобто утворені або породжені з інших. Сутність процесів, що в них розвиваються пояснено за допомогою математичних формул; зроблено висновок, що найкраща пересторога їх небажаного «процвітання» та відповідного росту площ натурально-антропогенних ландшафтів – раціональне природокористування.
Ключові слова: Поділля, натурально-антропогенні ландшафти, біопедостром, структура, класифікація, біота, ґрунт, оптимізація.
PDF
Гелевера О.Ф., Гульванський І.М.
ВМІСТ ГУМУСУ В ҐРУНТАХ ТА БІОЛОГІЗАЦІЯ ЗЕМЛЕРОБСТВА КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Досліджено гумусовий стан ґрунтів Кіровоградської області України. Проаналізовано динаміку вмісту гумусу в орному шарі ґрунту за період з 1961 по 2015 рік та біологізацію землеробства. Запаси органічної речовини за останні 54 роки знизились у середньому з 4,8 до 4,1 відсотка, тобто на 0,7%. Розкрито роль органічної речовини у ґрунтах та висвітлено причини дегуміфікації ґрунтів. Протягом останніх десяти років збільшилась кількість пожнивних решток та соломи, які залишаються на полі, що сприятиме відновленню гумусу. Але й зараз біологізація землеробства є мінімальною: потрібно її широко застосовувати (заорювати солому разом з мінеральним азотом, впроваджувати сидеральні культури, вносити гній).
Ключові слова: ґрунт, гумус, землеробство, пожнивні рештки.
PDF
Лаврик О.Д.
АНАЛІЗ ПОПЕРЕДНЬОГО ДОСВІДУ ПІЗНАННЯ ЛАНДШАФТНО-ТЕХНІЧНИХ СИСТЕМ

Здійснено аналітичний огляд наукових досліджень про поєднання, які формуються внаслідок взаємодії природних і технічних елементів – ландшафтно-технічних систем. Ландшафтно-технічні системи розглядаються як результат трансформації природного середовища під впливом техногенезу. Розглянуто трактування понять «природно-технічна система», «геотехнічна система» і «ландшафтно-технічна система». Виявлено спільні ознаки систем у термінології з позицій різних наук. Проаналізовано історію розвитку ідей, на основі яких була сформульована концепція геотехнічних систем. Зроблено критичні зауваження щодо уявлень науковців про структуру і функціонування ландшафтно-технічних систем. На прикладі досліджень окремих класів антропогенних ландшафтів показано основні досягнення при вивченні ландшафтно-технічних систем. Виокремлено низку проблемних питань, які не були розглянуті у попередніх роботах. Зроблено висновок про те, що дослідженням ландшафтно-технічних систем має займатися інженерне ландшафтознавство, яке враховуватиме особливості функціонування та взаємодії природної і технічної складових систем, а також аналізувати їх розвиток навіть після втрати над ними контролю і руйнування технічного блоку.
Ключові слова: науковці, дослідження, природно-технічні системи, геотехнічні системи, ландшафтно-технічні системи.
PDF
Канська В.В.
КОНСТРУКТИВНО-ГЕОГРАФІЧНІ ПІДХОДИ ДО ПОЛІПШЕННЯ СУЧАСНОГО СТАНУ АНТРОПОГЕННИХ ЗАПОВІДНИХ ОБ’ЄКТІВ ТА ЇХ РОЛЬ У РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ НА ПОДІЛЛІ

У статті розглянуті конструктивно-географічні підходи до поліпшення сучасного стану антропо-генних заповідних об’єктів (АЗО) Поділля, які уже зараз мають значну наукову, естетичну, пізнавальну, виховну і практичну значимість. Акцентується увага на тому, що кожний антропо-генний ландшафтний комплекс або об’єкт, що необхідно заповідати, потребує індивідуального підходу, а їх створення і функціонування у єдиній системі заповідних об’єктів забезпечить локальний підхід. Конструктивно-географічні підходи до поліпшення сучасного стану антропогенних ландшафтів у статті показані на прикладі селитебних ландшафтів як у складі сільських, так і міських комплексів. Цього можна досягти за умов створення у селах спеціалізованих музеїв на основі окремих АЗО, груп заповідних об’єктів, що формують у селах оригінальні території – «куточки» як основу для музеєфікації частини села та музею під відкритим небом. Формуванню антропогенних заповідних об’єктів у містах і містечках Поділля приділяється значно більше уваги. Індивідуальне створення антропогенних заповідних об’єктів забезпечується історико-пізнавальним, компонентно-функціональним та ландшафтно-естетичним підходами. Локальне формування АЗО зараз можливе і необхідне, у першу чергу, в місцях значної концентрації населення, активного розвитку виробництва і, відповідно, наявності коштів. Локальний підхід до поліпшення сучасного стану АЗО доцільно проводити за схемою: заповідання умовно-натуральних або натурально-антропогенних заповідних об’єктів; заповідання антропогенних заповідних об’єктів (літолого-геоморфологічна, гідрологічна, фітологічна групи, ландшафтно-технічні системи).
Ключові слова: Поділля, антропогенний заповідний об’єкт, індивідуальний підхід, локальний підхід, селитебний ландшафт, природно-заповідний фонд, містечкові АЗО, туризм.
PDF
Канський В.С.
ДЕНДРОГЕОГЛІФИ У СТРУКТУРІ АНТРОПОГЕННИХ ЛАНДШАФТІВ ПОДІЛЛЯ

Розглянуто і доказано, що дослідження дендрогеогліфів у структурі антропогенних ландшафтів як в Україні так і за кордоном у цьому аспекті майже не проводились, зустрічаються лише окремі статті в мережі Інтернет про великі написи з дерев, дендронаписи, ленд-арт, ландшафтне дендромистецтво, ландшафтний дендродизайн тощо. Показано, що одна із важливих і актуальних проблем таких досліджень – відсутність чіткої класифікації геогліфів загалом. Широкого поширення дендрогеогліфи набували з 30-х років ХХ століття. Із загальнодоступним поширенням сучасних Інтернет-технологій, зокрема Google Maps, Google Earth, почали виявлятись дендрогеогліфи на території багатьох країн. За кордоном дендрогеогліфи більше відрізняються не написами, а символами і картинами. В Україні теж є дендрогеогліфи, які збереглися з часів СРСР. Стан більшості дендрогеогліфів в Україні занедбаний. У Вінницькій області створили дендрогеогліф в лісовому масиві на північному сході від села Шпиків Тульчинського району. Лісові масиви Поділля значно розчленовані, однак це можна використати не як недолік, а як перевагу. Конфігурація розрізнених лісових масивів дозволяє, з певними корективами, створити з них дендрогеогліфи. На кожен з цих масивів, якщо подивитись з відповідного боку та внести певні конструктивні корективи, можна чітко розпізнати фігури казкових персонажів, людей, тварин і предметів (автомобіль, чобіт тощо). Ця ідея буде цікава не лише для науковців і спеціалістів лісового господарства та ландшафтного дизайну, але й приваблива для обласного, районного чи селищного керівництва щодо розвитку туризму в регіоні, а також створення унікальних антропогенних заповідних об’єктів.
Ключові слова: Поділля, геогліф, дендрогеогліф, конструктивний підхід, структура, антропо-генний ландшафт, Google Earth, інтернет, проект.
PDF
Воловик В.М., Колесник К.В.
РЕКРЕАЦІЙНІ ЛАНДШАФТИ П’ЯТНИЧАНСЬКОГО ЛІСОПАРКУ М. ВІННИЦІ

У статті розглядаються особливості структури та природокористування рекреаційних ландшафтів П’ятничанського лісопарку як частини Середньопобузької групи рекреаційних вузлів та садово-паркових ландшафтів міста Вінниці. Розкриті загальні особливості натурної ділянки із зазначенням просторового розташування, характеристики компонентів та ресурсів, рекреаційного аналізу основних ландшафтних комплексів. У межах лісопарку виділено групи урочищ, які характеризуються різним рекреаційним використанням: платоподiбна вирівняна ділянка плакору, група схилових урочищ пасма, днище мiжпасмової сiдловини. Зазначено, що найпривабливішими з позицій рекреації є ставки у міжпасмовій сідловині. Прилягаючі до них урочища характеризуються найвищим рекреаційним навантаженням та відповідно – максимальним ступенем дигресії. У статті зазначені результати впливу рекреантів на ландшафтні комплекси лісопарку та запропоновані заходи щодо оптимізації натурної ділянки. Для досліджуваної території створено ландшафтну картосхему з виділенням груп урочищ.
Ключові слова: П’ятничанський лісопарк, рекреаційні ландшафти, садово-паркові ландшафти, рекреаційний вузол, Вінниця.
PDF
Вальчук-Оркуша О.М.
ПРИДОРОЖНІ ЛІСОСМУГИ: ПРОБЛЕМИ ЇХ СТВОРЕННЯ ТА СПЕЦИФІКА ФУНКЦІОНУВАННЯ

Розглянуто проблему раціонального формування придорожніх лісосмуг з використанням результатів ландшафтознавчих досліджень; зазначено, що й на початку XXI ст. у дослідженнях придорожніх лісосмуг переважають ґрунтознавчі, геохімічні та геоботанічні вишукування. Звернено увагу на те, що ландшафтознавчі дослідження, переважно, комплексні і вони враховують особливості формування не лише придорожніх лісосмуг, а й дорожнього ландшафту загалом; придорожні лісосмуги лише суттєва складова дорожнього ландшафту, а тому у процесі його розбудови необхідно враховувати зональні та регіональні особливості попереднього ландшафту. Зазначено також, що придорожні лісосмуги – це не звичайний набір порід дерев і кущів, а тому крім геохімічних, необхідно враховувати їх геофізичні властивості, здатність протидіяти шумовим, світловим, вітровим та іншим ефектам, які часто визначають можливості й особливості функціонування дорожніх ландшафтів загалом й зокрема в окремі пори року. У подальших дослідженнях більше уваги необхідно звернути на зональні й регіональні особливості формування придорожніх лісосмуг.
Ключові слова: дорожній ландшафт, дорога, придорожні лісосмуги, структура функціонування, властивості, розбудова, охорона.
PDF
Дідура Р.В.
З ІСТОРІЇ ФОРМУВАННЯ ДОРОЖНІХ ЛАНДШАФТНО-ІНЖЕНЕРНИХ СИСТЕМ

Розглянуто формування дорожніх ландшафтно-інженерних систем в результаті функціонування яких натуральний ландшафт поступово перебудовувався на антропогенний; показано, що в результаті міграції та переселення різних народів на території України формувалися шляхи сполучення; зокрема торгівельні та міждержавні. Один із них, так званий шлях "Із варяг в греки", що сполучав країни Прибалтики із Константинополем (Стамбул) тодішньої Візантійської імперії. Він мав суттєвий вплив на розвиток економіки, духовності, розвитку науки та мистецтва того часу. Важливим шляхом також був Удицький шлях, який простягався із Причорномор'я через територію Уманщини (Черкаська обл.), потім повертав на захід біля с. Погоріле (Теплицький район Вінницька область) і прямував на колишню Річ Посполиту (Польщу). Про те, що Удицький шлях проходив цими населеними пунктами підтверджують виявлені тут мармурові плити які були привезені із Причорномор'я та знайдені римські монети. Геродот теж зазначив "Ескампей", тобто "Священі шляхи", які в наш час збігаються за гідрографічним розташуванням із розміщенням Удицького шляху. Тобто, Геродот описав наявність Удицького шляху, який існував упродовж 2,5 тисяч років. Також відомі й інші шляхи: Чорний, Кривошаровський, Збужанський, Чумацький тощо. Сучасний дорожній ландшафт представлений різними видами дорожніх ландшафтних систем. Яскравим прикладом є автотраса Київ – Одеса, яка сполучає культурні торгівельні центри із зонами відпочинку та рекреації. Її будівництво розпочали у 1926 році і завершили 23 жовтня 2004р. Однак, удосконалення дороги проводиться й зараз. Відбувається капітальний ремонт дорожнього автополотна, розширюють смуги для руху автомобілів у зв'язку із збільшенням транспортного потоку. Будуються нові мости, шляхопроводи, естакади, які формують сучасний ландшафт автотраси.
Ключові слова: історія, Чумацький шлях, Удицький шлях, автотраса Київ–Одеса, дорожній ландшафт, ландшафтно-інженерні системи, формування, використання.
PDF
Атаман Л.В.
АТРАКТИВНІСТЬ САКРАЛЬНИХ ЛАНДШАФТІВ МІСТА ВІННИЦІ

Розглянуто найвизначніші сакральні ландшафти міста Вінниці. Детально охарактеризовано найвідоміші та найбільш значимі релігійні об’єкти міста, які на сьогодні активно функціонують, як релігійні, паломницькі та туристичні об’єкти. Запропоновано методику визначення атрактивності сакральних просторів (в тому числі ландшафтів) на основі певних характеристик та ознак серед яких важливе значення мають яскравість, естетичність сакрального ландшафту, його інформаційна привабливість і т.п. Визначено коефіцієнти привабливості (атрактивності) сакральних ландшафтів міста Вінниці. Обґрунтовано доцільність використання сакральних ландшафтів міста Вінниці у туристичній сфері, так як сакральні ландшафти є невід’ємною складовою розвитку туристичної діяльності регіону завдяки виконанню ряду важливих функцій, серед яких сакральна, консолідуюча, медіаторна, комунікативна, протекторна, лікувальна, туристична, природоохоронна. Показано значення сакральних ландшафтів, релігійних об’єктів у стабільному та ефективному розвитку міста.
Ключові слова: сакральний ландшафт, сакральні простори, атрактивність, релігійний об’єкт, Вінниця, релігійний туризм.
PDF
Антонюк О.О.
БЕЛІГЕРАТИВНІ ЛАНДШАФТИ: ЛАНДШАФТОЗНАВЧИЙ ТА ЛІНГВІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ

Здійснено ландшафтознавчий і лінгвістичний аналіз основних термінів і понять для визначення белігеративних антропогенних ландшафтів. Встановлено, що значне різноманіття й специфічні умови їх формування (переважно під час військових дій), значення для пізнання природи й історії окремих регіонів Землі спонукали фахівців різних наукових напрямів (істориків, археологів, військових, архітекторів, військових інженерів) до активних досліджень ландшафтних комплексів воєнного походження. Ці дослідження сприяли появі в науковій літературі значної кількості термінів і понять, різноманітних визначень, котрі часто не лише не співпадають за змістом, але й протирічать один одному. Наприкінці ХХ ст. в антропогенному ландшафтознавстві виокремились два напрями вивчення впливу техніки на природне середовище: функціональний – вчення про ландшафтно-інженерні й ландшафтно-техногенні системи та просторово-морфологічний, або вчення про власне антропогенні ландшафти. Це дає можливість серед белігеративних ландшафтів виокремити: белігеративні ландшафтно-інженерні системи, белігеративні ландшафтно-техногенні системи та власне белігеративні ландшафти. У статті проаналізовані найбільш поширені у наукових і науково-популярних виданнях визначення ландшафтів воєнного походження і зроблена спроба лінгвістичного і ландшафтознавчого обґрунтування основних понять і термінів.
Ключові слова: ландшафти воєнного походження, белігеративні ландшафти, ландшафтно-інженерні системи, ландшафтно-техногенні системи.
PDF
Гудзевич А.В.
ЕВОЛЮЦІЯ ТОПОНІМІВ ЯК НАСЛІДОК СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ЗМІН У СУСПІЛЬСТВІ (РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ)

У дослідженні розглянуто суспільно-політичні умови еволюції топонімів України. Проаналізовано правові основи регулювання відносин та діяльності, пов’язаних із встановленням назв географічних об’єктів, їх унормуванням, обліком, реєстрацією, використанням і збереженням географічних назв. Встановлені етапи зміни топонімічної палітри й простежено мотиви перейменувань топонімів на загальнодержавному й регіональному рівнях. Виявлено загальні закономірності і регіональні особливості зміни географічних назв. Відзначено характерні особливості й загальні тенденції у формуванні топонімічної мережі Вінницької області. Вказано на основні недоліки, які мали місце у процесі топонімічної декомунізації на загальнодержавному й регіональному рівнях.
Ключові слова: топонім, географічні назви, топонімічна декомунізація, топонімічна палітра, перейменування, Вінниччина.
PDF
Кізюн А.Г.
СУСПІЛЬНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ЕКСТРЕМАЛЬНОГО ТУРИЗМУ НА ПОДІЛЛІ

Виокремлено та розглянуто групи суспільних чинників, що сприяють становленню і розвитку екстремального туризму у рівнинних районах України, зокрема таких як Поділля. Серед суспільних чинників групи: соціально-економічних, історико-політичних, етно-демографічних та спортивно-рятувальних; частково проаналізовано їх роль та значення у сучасному та майбутньому функціонуванні різних видів екстремального туризму у межах Поділля. Показано, що у процесі розвитку екстремального туризму значення суспільних чинників не менше ніж природних, а тому їх необхідно розглядати сумісно. На початку ХХІ ст. особливе значення у розвитку екстремального туризму на Поділлі має група соціально-економічних чинників і їй необхідно приділяти найбільше уваги. У подальших дослідженнях необхідно звернути увагу на регіональні особливості прояву виділених груп суспільних чинників у розвитку екстремального туризму.
Ключові слова: Поділля, туризм, екстремальний туризм, види, суспільні чинники, групи, прояви, розвиток.
PDF
Мотто Т.М.Н.
НАСЛІДКИ ВИКОРИСТАННЯ ДЕРЕВНОГО ПАЛИВА В ЛІСОВОМУ РЕГІОНІ ФАКО-МЕМЕ, КАМЕРУН

Беручи до уваги той факт, що навколишнє середовище – це важлива система життє-забезпечення, яка включає в себе все, що потрібно для підтримання життя людей, її стан часто залежить від поведінки тих, хто нею користується. Тим самим, ми, як люди, маємо можливість або оберігати, або знищувати те, що природа вирощувала протягом тривалого часу. Погіршення стану навколишнього середовища, викликане нераціональним використанням природних ресурсів, вкрай негативно впливає на навколишнє середовище. Тому дуже важливо створити баланс між виживанням людини і захистом навколишнього середовища. Ця стаття присвячена вивченню експлуатації деревного палива і супутніх наслідків у лісовому регіоні Фако-Меме. Розглянуто інтенсивність використання деревного палива, вплив використання паливної деревини та досліджено адаптивні стратегії корінних народів в цілях підвищення сталого використання деревного палива. Складені рекомендації для директивних органів щодо запобігання ситуації, перш ніж вона вийде з-під контролю. Це можна зробити тільки через практичну реалізацію довгострокового вирішення кризи паливної деревини в районі дослідження.
Ключові слова: регіон Фако-Меме, Камерун, антропогенний вплив, експлуатація деревного палива, трансформація ландшафту, вирубка лісу.
PDF
Машіка Г.В.
МОНІТОРИНГОВА ОЦІНКА ГОСПОДАРСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ З ПОЗИЦІЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

У статті запропонована моніторингова оцінка господарського потенціалу Карпатського регіону з позицій сталого розвитку. Виявлено основні поняття сталого розвитку та запропоновано власне визначення, що сталий розвиток господарського потенціалу Карпатського регіону можна визначати як збалансований стан ресурсів, який забезпечує позитивний вплив на фінансово-економічну, екологічну та соціальну складові розвитку як регіону, так і його зовнішнього середовища. Також автор побудувала механізм забезпечення сталого розвитку Карпатського регіону, до якого входить як науково-методичне забезпечення вирішення проблем регіону, так і моніторинг сталого розвитку. Встановлено, що на розвиток господарського потенціалу впливають такі чинники сталого розвитку, як підвищення рівня кваліфікації кадрів, навчання кадрів, підвищення соціально-економічного рівня життя працівників підприємства, екологічне виробництво, маркетингові інструменти підвищення рівня продажів, що сприяють економічному зростанню, інновації та НДДКР та інвестиційна активність формується динамічна стійкість промислового підприємства. Запропоновано алгоритм побудови й управління моніторингової оцінки господарського потенціалу Карпатського регіону з позицій сталого розвитку. Окреслено важливість сталого розвитку «зеленої» економіки та з’ясовано її принципи.
Ключові слова: господарський потенціал, економічна складова, екологічна складова, зелена економіка, моніторингова оцінка, соціальна складова, сталий розвиток.
PDF
Олійник В.Д.
АНАЛІЗ ФУНКЦІЙ ПРИМІСЬКОЇ ЗОНИ ОДЕСИ

Розвиток приміських зон є визначальним елементом трансформації економіки міста та регіону, а також відіграє важливе значення темпів їх розвитку. У передмісті відбуваються активні процеси перерозподілу цільового призначення земель різного типу. Використання земель в приміській зоні відповідає, в основному, потребам міста, для забезпечення функцій якого задіяні всі категорії земельних ресурсів. Вони набувають переважно поліфункціонального зв'язку, які з часом змінюються і доповнюються різними параметрами. В результаті, змінюється господарська цінність земель, рентна вартість, умови експлуатації. В роботі проведено аналіз наукових робіт, пов'язаних з функціональним визначенням приміської зони. З метою вивчення і систематизації функцій передмістя, використаний метод аналізу цільового призначення земель. Проведено розрахунок процентного розподілу категорій земель у загальному земельному фонді приміських районів Одеси. На основі отриманих даних виділено та проаналізовано зв'язки та функції передмістя. Розглянуто залежність розташування земельних ресурсів і ефективності їх використання.
Ключові слова: приміська зона, земельні ресурси, цільове призначення земель, чинники, функції.
PDF