Випуск 30, № 3-4 (2018)

Увесь випускPDF
Окремі статті
Денисик Г.І., Кізюн А.Г.
НОВІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ АНТРОПОГЕННОГО ЛАНДШАФТОЗНАВСТВА

Розглянуто можливості формування нових напрямів у структурі сучасного антропогенного ландшафтознавства; зазначено, що серед нових напрямів класичного ландшафтознавства, які активно розвивались у другій половині ХХ ст. на початку ХХІ ст. залишилися лише екологія ландшафтів і антропогенне ландшафтознавство. Визначені чинники занепаду та розвитку окремих напрямків ландшафтознавства, серед них: відсутність запитів практики та наукових шкіл, значна вартість польових досліджень тощо. Розвиток антропогенного ландшафтознавства стимулював критичний стан ландшафтно і екологічно дестабілізованого навколишнього середовища, що негативно впливає на здоров'я і життєдіяльність людей, наявність визнаної школи антропогенного ландшафтознавства та результатів роботи її науковців. Аналіз цих результатів показує, що у другому десятиріччі ХХІ ст. в структурі антропогенного ландшафтознавства почали виокремлюватися й активно розвиватися такі нові напрями зумовлені видами господарської діяльності людей: селитебне, промислове, рекреаційне та інші ландшафтознавства; ґенезою-техногенне і пірогенне ландшафтознавства, а також напрями, що формуються на стиску двох і більше наук, серед них: етнокультурне ландшафтознавство, напрям досліджень антропогенних мікроосередків тощо. Ці напрями у майбутньому будуть формувати "образ" антропогенного ландшафтознавства загалом, частина з них перетвориться в окремі науки.
Ключові слова: антропогенне ландшафтознавство, структура, розвиток, нові напрями, рекреаційне ландшафтознавство, екстремальний туризм, практика.
PDF
Яцентюк Ю.В.
ПАРАДИНАМІЧНА ЗОНА БІОТИЧНОГО ВПЛИВУ ГІРНИЧОПРОМИСЛОВИХ ПАРАДИНАМІЧНИХ АНТРОПОГЕННИХ ЛАНДШАФТНИХ СИСТЕМ

У статті розглянуто гірничопромислові території як парадинамічні антропогенні ландшафтні системи. Зазначено особливості формування парадинамічної зони біотичного впливу гірничо-промислових парадинамічних антропогенних ландшафтних систем. Охарактеризовано структуру та парадинамічні зв’язки парадинамічної зони біотичного впливу. Виділено та описано парадинамічні підзони прямого та зворотного біотичного впливу. Виокремлено та з’ясовано особливості утворення парадинамічних поясів знищення біоценозів і трансформації біоценозів. Розглянуто антропогенні зміни рослинності під впливом видобутку корисних копалин. Охарактеризовано процеси трансформації біоценозів у гірничопромислових районах. Проаналізовано механізми процесів формування ґрунтового покриву на відвалах і в кар’єрах. Представлено характеристику процесів зародження, формування та розвитку рослинного світу гірничопромислових парадинамічних антропогенних ландшафтних систем. Розглянуто особливості тваринного світу гірничопромислових парадинамічних антропогенних ландшафтних систем.
Ключові слова: парадинамічна антропогенна ландшафтна система, парадинамічна зона, парадинамічні зв’язки, рослинність, гірничопромисловий ландшафт, тваринний світ.
PDF
Ситник О.І., Безлатня Л.О.
АНТРОПОГЕНІЗАЦІЯ МІЖЗОНАЛЬНОГО ГЕОЕКОТОНУ «ЛІСОСТЕП-СТЕП» ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ МІКРООСЕРЕДКОВИХ ПРОЦЕСІВ

В умовах ландшафтно і екологічно дестабілізованого середовища відбувається аномально швидкі зміни структурної організації геокомпонентів і ландшафтних комплексів та взаємозв’язків між ними, виникають нові феномени у їхній реакції на зовнішні, частіше антропогенні, впливи. В таких умовах широкого розвитку набувають мікроосередкові процеси – прояв нових ландшафт¬них, екосистемних, енергетичних, речовинних зв’язків, що формуються у навколишньому середовищі. Відповідно, їх вивчення є актуальним і перспективним, що дасть змогу з’ясувати причини й механізми трансформації ландшафтів на локальному рівні, перспективу їх регіоналізації, з подальшим переходом до управління станом навколишнього середовища і можливості попередження виникнення небажаних або агресивних процесів та явищ на ранніх стадіях їх розвитку. Детальне вивчення історії заселення та господарського освоєння окремих територій дає можливість визначити їх роль в минулому України, конкретизувати особливості їх освоєння у порівнянні з іншими територіями. З геоекотонами найтісніше пов’язані історичні долі людства, що визначається особливостями географічного середовища, в надрах якого народжувались нові народи, нові культури, нові держави. Міжзональний геоекотон «лісостеп-степ» Правобережної України як регіон стародавнього, активного й різнобічного освоєння природних ресурсів є прекрасною модельною територією, де мікроосередкові процеси уже давно мають суттєвий вплив на функціонування та визначають особливості сучасного розвитку природи й потребують детальних ландшафтознавчих досліджень та розробки конструктивно-географічних заходів з їхньої оптимізації. Ця перехідна смуга між лісостепом і степом, що із заходу і сходу оконтурена двома значними водними артеріями, якими є річки Дністер і Дніпро разом з притоками. Центральну її частину займає середня частина річки Південний Буг, яка з найдавніших часів приваблива для людини. Виділено 7 етапів освоєння геоекотону: доскіфський (до VІІ ст. до н.е.), скіфський (VІ ст. до н.е. – VІІ ст. н.е.), Київської Русі (VІІІ-ХІІІ ст.), народної колонізації (ХІV–ХVІІІ ст.), початкового промислового освоєння (ХІХ – початок ХХ ст.), радянський (20-80-ті рр. ХХ ст.) та сучасний етап (90-ті роки ХХ – початок ХХІ ст.). Активне й різнобічне використання природних ресурсів досліджуваної території розпочалося особливо з другої половини ХVIII ст. Антропогенне навантаження на регіон триває й зараз, що призвело до заміни натуральних ландшафтів антропогенними (90-94% території). Це створило необхідні умови для активного розвитку небажаних мікроосередкових процесів, тісно пов’язаних як із заселенням й господар¬ським освоєнням, так і з особливостями функціонування теперішніх антропогенних ландшафтів.
Ключові слова: міжзональний геоекотон; «лісостеп-степ»; Правобережна Україна; заселення; освоєння території; форми господарювання; антропогенні ландшафти, мікроосередкові процеси.
PDF
Кравцова І.В.
МІКРООСЕРЕДКОВІ ПРОЦЕСИ В САДОВО-ПАРКОВИХ ЛАНДШАФТАХ

У статті описані мікроосередкові процеси, що розвиваються в садово-паркових ландшафтах. Виконаний аналіз попередніх досліджень з питання функціонування антропогенних ландшафтів та розвитку мікроосередкових процесів. Мікроосередкові процеси в антропогенних ландшафтах – це послідовні зміни станів антропогенних ландшафтів; це сукупність усіх процесів переміщення, обміну і трансформації речовини й енергії як всередині антропогенного ландшафтного комплексу за рахунок вертикальних потоків речовини й енергії, що зв’язують між собою відповідні компоненти, так і між різними антропогенними ландшафтними комплексами за рахунок горизонтальної міграції, які зумовлені антропогенним чинником. У функціонуванні садово-паркових ландшафтів мають прояв як природні мікроосередкові процеси, так і антропогенні, зумовлені спрямованою людською діяльністю. Природні мікроосередкові процеси – це процеси переміщення, обміну та трансформації речовини й енергії, що відбуваються під дією природного чинника. Зокрема, це вологообмін, мінеральний обмін, енергообмін, газообмін та біогенний кругообіг. Антропогенні мікроосередкові процеси – це процеси переміщення, обміну та трансформації речовини й енергії, що відбуваються під дією спрямованої діяльності людини. За напрямами переміщення, обміну та трансформації речовини та енергії мікроосередкові процеси є зовнішніми та внутрішніми.
Ключові слова: садово-парковий ландшафт; мікроосередковий процес; антропогенний чинник; природний чинник.
PDF
Гудзевич А.В., Демець Р.О.
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДОЛИННО-РІЧКОВОГО ЛАНДШАФТУ В УМОВАХ УРБОСЕРЕДОВИЩА (НА ПРИКЛАДІ Р. РУСАВИ)

У статті представлено гідрографічну характеристику річки Русава у межах міста Ямпіль Вінницької області. Проаналізовано умови функціонування річкової мережі, тенденції та інтенсивності її змін під впливом природних та антропогенних умов і чинників. Розглянуто проблеми захисних смуг та водоохоронної зони з метою оцінки можливості виконання Русавою функції екокоридору в проектованій міській екомережі. Визначено чинники, що впливають на екостан долинно-річкового ландшафту з означенням мікроосередків з якими пов’язані сукцесій ні, речовинно-енергетичні, трансформаційні й дестабілізаційні зміни. Виявлено динаміку стану гирла річки за останні десятиліття. Внесено пропозиції стосовно здійснення природоохоронних заходів цієї частини водотоку.
Ключові слова: мала річка, долинно-річковий ландшафт, аквальний ландшафтний комплекс, екостан річки, екомережа, екокоридор, урбосередовище.
PDF
Берчак В.С.
ДОЛИНИ МАЛИХ РІЧОК ЯК ОСЕРЕДКИ ФОРМУВАННЯ СУЧАСНИХ АНТРОПОГЕННИХ ЛАНДШАФТІВ СЕРЕДНЬОГО ПОБУЖЖЯ

Основною ідеєю статті є розкриття значення долинних ландшафтних комплексів малих річок як осередків формування сучасних антропогенних ландшафтів, що відображають ретроспективу заселення приток Південного Бугу – першочергового чинника їх антропогенізації. На прикладі долин річок Уманки, Паланки, Синиці, Устя розглянуто процес їх становлення як осередків формування водних антропогенних, сільськогосподарських, лісових, гірничопромислових, рекреаційних, белігеративних ландшафтів. Текст матеріалу статті доказує, що антропогенний тиск на ландшафти Середнього Побужжя розпочався із освоєння долин малих річок. У дослідженні схематично зображено хід трансформації долинно-річкових ландшафтних комплексів від доантропогенного періоду до сучасності. Зазначено основні типи антропогенних ландшафтних осередків, які сформувалися у долинах малих річок та докорінно змінили їх початковий стан. Досліджено рівень навантаження на геосистеми річкових долин від появи перших поселень та з розвитком автоматизованих виробництв і ростом індустріалізації та людських потреб. Подано власне бачення терміну «антропогенний ландшафтний осередок», зроблено висновок про те, що антропогенні ландшафтні осередки окрім трансформуючого впливу на ландшафтні геосистеми можуть бути індикатором стану навколишніх ландшафтів та основою для виявлення глобальних змін ландшафтної оболонки Землі.
Ключові слова: долини малих річок, антропогенні ландшафти, долинно-річкові ландшафти, антропогенні ландшафтні осередки, Середнє Побужжя.
PDF
Любінська Л.Г., Любинський О.І., Придеткевич С.С., Вітвіцький Я.Й.
ПРОСТОРОВО-ЧАСОВИЙ АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЦИБУЛІВСЬКОЇ ГЕС

У статті висвітлено передумови та потреби у будівництві Цибулівської ГЕС. Розглянуто періодичні особливості її функціонування. Подано детальний опис конструкції та сучасного стану цієї інженерно-технічної споруди. Відповідно до класифікації за водонапірністю визначено тип конструкції та вид здійснюваного регулювання Цибулівської ГЕС. Зважаючи на геоморфологічні особливості території охарактеризовано зональний розвиток процесів трансформації ландшафтної основи долинно-річкової системи. Проаналізовано динаміку в межах аквальних та водно-суходільних ландшафтів внаслідок зростання взаємовпливів з боку геокомпонентної підсистеми. Зазначено основні дестабілізуючі фактори в межах утвореного водосховища. Виокремлено основні шляхи впливу господарської діяльності прилеглих населених пунктів, серед яких загрозливими є: скидання неочищених стоків, зміна обрисів берегової лінії у зв’язку з утворенням штучних насипів, наявність кар’єрно-відвальних комплексів. Подано опис локальних ділянок, які відзначаються значною антропогенізованістю з подальшим проявом негативних явищ в межах досліджуваної річкової ландшафтно-технічної системи. На основі польових досліджень запропоновано ключові напрямки реконструкції та раціонального використання наявних ресурсів для оптимізації річкової ландшафтно-технічної системи та створення умов саморозвитку умовно-натуральних ландшафтів.
Ключові слова: річкова ландшафтно-технічна система, гідротехнічна споруда, внутрішньоаквальні ландшафтні комплекси, водно-болотні угіддя, антропогенізація, абразія, евтрофікація.
PDF
Коптєва Т.С.
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ АПАРАТ У ПРОЦЕСІ ДОСЛІДЖЕННЯ ГІРНИЧОПРОМИСЛОВИХ ЛАНДШАФТІВ

У наведеній статті проаналізовано термінологічний апарат у процесі дослідження гірничопро¬мислових ландшафтів. Активний розвиток антропогенного ландшафтознавства, що розпочався 70-80 х рр. ХХ століття призвів до формування нових термінів, деякі з них неоднозначно трактуються в науковій літературі. В ході дослідження обґрунтовано поняття: висотна та вертикальна диференці¬ація, антропогенний, техногенний, промисловий, гірничопромисловий, гірськопромисловий, техно¬генний, промисловий ландшафти та техномаса. Кожен з понять тісно переплітається із антропо¬генною географією, але взаємозв’язок присутній в цих термінах є диференційований. Також у дослідженні акцентовано увагу на історію і розвиток походження термінів. У статті деталізовано термін гірничопромисловий ландшафт, розглянуто його історію розвитку формування та місце в антропогенній географії. У процесі дослідження гірничопромислового ландшафту виявлена низка понять, які не є обґрунтованими і не підтверджені науковою спільнотою. Проблематично висвітлене питання з поняттям «гірськопромисловий ландшафт».
Ключові слова: антропогенна географія, антропогенне ландшафтознавство, антропогенний ландшафт, техногенний ландшафт, техномаса, гірничопромисловий ландшафт, гірськопромисловий ландшафт, промисловий ландшафт, висотна та вертикальна диференціація, терміни, поняття.
PDF
Бейдик О.О., Семенко Б.В.
СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ: СВІТОВИЙ ТА НАЦІОНАЛЬНИЙ ВИМІР

Проаналізовано стан та тенденції розвитку міжнародного туризму в світовому, регіональному, національному вимірах. Виділені країни – лідери за туристичними прибуттями та країни – громадяни яких витратили сумарно найбільше коштів під час виїзного туризму. Проаналізовані регіональні відміни у візовій відкритості держав, сильні та слабкі сторони при наявності та відсутності візових обмежень для держави. Висвітлено динаміку туристичних прибуттів країн-лідерів. Окреслені основні аспекти впливу міжнародного туризму на розвиток України. Зясовано, що проблема дослідження включає ряд аспектів зокрема: встановлення місця України серед інших країн за візовою доступністю, виділення та аналіз причин котрі впливають на динаміку показників міжнародного туризму зокрема прибутів, фінансових надходжень, витрат.
Ключові слова: міжнародний туризм, в’їзний туризм, виїзний туризм, Україна, туристичні потоки, країни-лідери туризму.
PDF
Кульбіда Л.С.
ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК СИСТЕМ ЗЕМЛЕРОБСТВА НА ТЕРИТОРІЇ СЕРЕДНЬОГО ПОБУЖЖЯ

Інтенсивне та різнобічне господарське освоєння природних ресурсів Середнього Побужжя призвело до формування нових, своєрідних систем землеробства. У процесі заселення відбу¬вається відкриття і дослідження території Вінниччини, утворення господарського укладу, а також формування систем розселення. Постійний приріст населення вимагав збільшення кількості продуктів харчування, а це, в свою чергу, змушувало розорювати все більше й більше цілинних і закинутих старих орних земель, освоювати лісові масиви під сільськогосподарські угіддя, скорочувати строки «відпочинку» перелогів, які поступово зводяться до одного року під назвою пар. Аналіз історії сільськогосподарського землекористування Середнього Побужжя свідчить, що сільськогосподарські ландшафти пройшли складний і тривалий час формування, коли домінуюча роль у їх виникненні, становленні структурної організації належала антропогенним чинникам, які істотно змінювались протягом останніх століть.
Ключові слова: агроландшафт, системи землеробства, агроландшафтні комплекси, Середнє Побужжя, польові ландшафти, лучно-пасовищні ландшафти, садові ландшафти.
PDF
Буличева Т.В., Буткалюк К.О., Гринюк Т.А.
ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Розглянуто еколого-економічні аспекти збалансованого розвитку Івано-Франківської області. Встановлено, що: 1) провідною ідеєю стратегії розвитку регіону є оптимізація природо¬користування, збереження рівноваги в еколого-економічних системах; 2) для реалізації ідеї еколого-економічної безпеки, а відтак збалансованого розвитку у Івано-Франківській області необхідно, щоб структура господарства, спеціалізація та розміщення галузей узгоджувались з наявними природними ресурсами і відтворювальним потенціалом навколишнього середовища; 3) розвиток господарства області слід пов’язувати з комплексом сприятливих факторів –геополітичного, ресурсного, економічного, рекреаційного, транспортного, екологічного; 4) значний працересурсний та мінерально-сировинний потенціал, багатство водних і лісових ресурсів, агрокліматичні умови створюють сприятливу ситуацію для збалансованого розвитку госпо-дарського комплексу області; 5) реалізація ідей збалансованого розвитку Івано-Франківської області можлива за умов формування сучасних наукових засад еколого-економічної політики в Україні на основі розробки та прийняття державою системи політичних, економічних, юридичних законів, спрямованих на реальне використання природних ресурсів. Розроблено основні напрями збалансованого еколого-економічного розвитку області.
Ключові слова: сталий розвиток, збалансований розвиток, соціально-економічний розвиток, людська діяльність, навколишнє середовище, екологізація.
PDF
Казанцева К.А. Широкун К.І.
МАТЕМАТИКО-ГЕОГРАФІЧНА МОДЕЛЬ ПОШИРЕННЯ ЗАБРУДНЕННЯ В КАСКАДАХ СТАВКІВ, РЕКРЕАЦІЙНИХ ЗОН

На сьогодні гостро постає питання раціоналізації, оптимізації та математизації процесу оцінення забруднення ставків в рекреаційних зонах та рекреаційного середовища в цілому. Все більше міського населення змушене відпочивати в межах міста це пов’язано з скороченням вільного часу та зростанням робочого, зниженням платоспроможності. Саме тому варто переймати іноземний досвід очищення міських гідрологічних об’єктів, що дасть змогу підвищить рівень життя, та комфорт в місті. Оскільки все менше залишається екологічно чистих рекреаційних зон і ще менше гідрологічних об’єктів які можуть використовуватися для водних видів рекреації. В даній статті розглянемо можливість оптимізації оцінки придатності гідрологічного об’єкту для рекреації завдяки оцінці забруднення, самовідновленості середовища. Важливо контролювати навантаженість на рекреаційне середовище в цілому та на гідрологічні об’єкти зокрема, саме тому автори пропонують використовувати для розрахунку формулу Лотки-Вольтера. В даній роботі використанні досягнення з деяких математичних дисциплін, що дає можливість створення математичного апарату оцінки забруднення та самовідновлення. Динамічна система, що розгадається в даній роботі, це математична абстракція, що дає можливість математично описувати та досліджувати еволюційні системи що змінюються з часом. Теорія графів в даній статті використовується з метою встановлення ієрархічності забруднення каскаду ставків. При дослідженні каскадів варто представляти їх у вигляді графів та навантажувати їх вершини за допомогою формули 1, яка представлена в даній статті. Це дасть змогу встановити ієрархію забруднення, міграцію (прохідність) забрудника в каскаді та дати чіткі рекомендації щодо очищення тих ставків що не можуть самовідновитися.
Ключові слова: забруднення каскадів, самоочищення, рекреаційні зони, математична модель самоочищення.
PDF
Хаєцький Г.С.
ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ МАЛИХ РІЧОК ПОДІЛЛЯ ТА ЗАХОДИ ЩОДО ЇХ ВИРІШЕННЯ

Розглянуто особливості екологічних проблем Поділля, причини, що їх зумовлюють. Русла малих річок є основною складовою річкової системи, а їх екологічний стан є відзеркаленням усіх процесів, які відбуваються у басейні річки. Екологічний стан русел малих річок Поділля i процесів, що в них відбуваються, свідчить про наявність тих чи інших екологічних проблем. Світовий досвід з охорони та відродження малих річок показує, що поліпшення їх стану можливо лише за умов збалансованого господарювання на усьому басейні водозбору. Досягається воно впровадженням екологічно виправданих технологій, комплексних природоохоронних заходів, дотримання екологічних норм та стандартів, що забезпечить збереження i відновлення біорізноманіття, поліпшення якості води, а також сприятиме поліпшенню здоров’я людей та соціально-екологічних умов їх проживання.
Ключові слова: Поділля, малі річки, русло, екологічний стан, забруднення, ландшафт, водозбір, басейн, процеси, проблеми, водоохоронні заходи.
PDF
Оленич І.М.
ЕКОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ І РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ҐРУНТОВОГО ПОКРИВУ КАРПАТСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ

В статті висвітлені еколого-географічні проблеми збереження і раціонального використання ґрунтового покриву як ресурсу Карпатського національного природного парку – невід’ємної частини його рекреаційно-туристичного потенціалу. Ґрунти, яких нараховується на території парку 26 різновидів, мають лісогосподарську, агровиробничу, туристичну та наукову цінність. Їх формування розглянуто як біокосне утворення, у профілі якого зафіксовані ознаки давноминулих і сучасних процесів. Він формується під впливом сукупної дії факторів ґрунтоутворення, специфічне поєднання яких на кожній території зумовлює різноманіття ґрунтового покриву з біотичними та абіотичними властивостями. Побачити, вловити, з’ясувати ці ознаки – важливе, в т. числі для рекреаційно-туристичної діяльності. Ґрунтовий покрив є складна відкрита система, що володіє родючістю, яку забезпечує комплексна функція материнської (гірської) породи, організмів, клімату, рельєфу за певний історичний час у безперервній взаємодії. Бере участь у складних процесах обміну і перетворення енергії й речовини, взаємодії живого (біологічний кругообіг) і неживого (геологічної) на земній поверхні, взаємодії елементів хімічного складу літосфери, атмосфери, гідросфери. Звернуто увагу, що працівники вимірювальної лабораторії аналітичного контролю і моніторингу виготовили виставковий експонат фондової колекції ґрунтів на території Карпатського НПП. Виставка розміщена в Екотуристичному візит-центрі і демонструє відвідувачам парку найпоширеніші типи ґрунтів, що мають наукове і пізнавальне значення.
Ключові слова: еколого-географічні проблеми, ґрунтовий покрив, збереження та раціональне використання природних ресурсів, туризм, національний природний парк, ландшафт, природно-заповідний фонд.
PDF
Шевчук О.А., Ткачук О.О., Ходаніцька О.О., Вергеліс В.І.
ОБСЯГ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ХІМІЧНИХ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ РОСЛИН

Проаналізувавши літературні дані встановлено, що потреба в застосуванні фунгіцидів нових класів пов’язана, в першу чергу, з розвитком резистентності збудників захворювань культур, високими нормами витрати фунгіцидів, особливо неорганічної природи, та їх фітотоксичною дією. У статті наведені літературні дані, які стверджують, що у 2018 році у порівняні з 1999 роком асортимент гербіцидів підвищився на 525%; фунгіцидів, інсектицидів та регуляторів росту – на 340%, 597% та 792% відповідно. Оцінено обсяг та важливість застосування хімічних засобів захисту рослин на різних сільськогосподарських культурах: технічних, овочевих, олійних. Відмічено, що дослідження еколого-токсикологічних особливостей препаратів, їх ступеня та характеру міграції із ґрунту до поверхневих та ґрунтових вод, можливості ними забруднення навколишнього середовища, стабільності препаратів у ґрунтовому та водному середовищах, а також прогнозування виникнення та поширення цих забруднень з урахуванням токсикологічного ризику є необхідними під час використання синтетичних рістрегулюючих препаратів у галузях сільського господарства. Відмічено, що при високій біологічній активності саме сумішеві препарати містять менший вміст активних компонентів. Широкого використання набули триазоли, бензімідазоли, карбамати, етилен-біс-дитіокарбамати та інші. Це фунгіциди з однією діючою речовиною, що входить до складу їх препаративної форми. Інтенсивне збільшення кількості сумішевих фунгіцидів пояснюється тим, що поєднання кількох діючих речовин, які належать до різних класів фунгіцидів розширює спектр їх впливу, поліпшує захисну дію і запобігає утворенню резистентних штамів, тобто в повній мірі використовуються можливості синергізму – взаємопідвищення пестицидного ефекту.
Ключові слова: гербіциди, інсектициди, фунгіциди, регулятори росту рослин, екологічна безпека, еколого-гігієнічна характеристика, синергізм.
PDF