Випуск 30, № 1-2 (2018)

Увесь випускPDF
Окремі статті
Денисик Г. І., Воловик В. М.
ЕТНОКУЛЬТУРНЕ ЛАНДШАФТОЗНАВСТВО: ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Розглянуто особливості формування етнокультурного ландшафтознавства в другій половині ХХ і можливі шляхи його розвитку в першій половині ХХІ століть. Виділено перспективні напрями розвитку етнокультурного ландшафтознавства, серед яких дослідження: парадинамічних і парагенетичних взаємозв'язків між антропогенними ландшафтами, процесів взаємодії ландшафтно-технічних систем з навколишнім середовищем, вертикальної і висотної диференціації етнокультурних ландшафтів, мікроосередкових і похідних процесів в їх структурі, симетрії та асиметрії етнокультурних ландшафтів, можливості їх заповідання; показано, що подібні дослідження етнокультурних ландшафтів реальний шлях до їх раціонального використання та планування у майбутньому.
Ключові слова: антропогенний ландшафт, етнокультурний ландшафт, дослідження, нові напрями, розвиток, перспективи використання.
PDF
Канський В.С., Канська В.В.
СТВОРЕННЯ ДИНАМІЧНИХ ВІРТУАЛЬНИХ 3-D МОДЕЛЕЙ ЛАНДШАФТІВ ТА ЇХ ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

У статті розглядаються основні проблеми використання динамічних віртуальних 3-D моделей у географії та ландшафтознавстві. У зв’язку з бурхливим розвитком АR/VR/MR-технологій сучасні ігрові платформи та ігрові рушії разом з 3D графікою дають можливість створювати в іграх прототипи ландшафтам, які майже ідентичні натуральним або антропогенним. Вказано доцільність і переваги їх впровадження у створенні навчальних платформ в географії або інших природничих науках, інтегруючи їх одна в одну. Розроблено поетапну методику створення динамічної віртуальної 3-D моделі урочища Сабарів. Припущено, що в майбутньому застосування віртуальних динамічних моделей простору будуть переважати у всіх видах навчання. На прикладі динамічної віртуальної 3-D моделі урочища Сабарів відзначено основні переваги і недоліки впровадження таких технологій на сучасному етапі в географічну науку та навчальний процес вітчизняних закладів освіти.
Ключові слова: віртуальний ландшафт, географія, 3-D модель, АR-, VR-, MR-технології, урочище, Сабарів.
PDF
Чиж О.П.
ОПІЛЛЯ СЕРЕДИННОГО ЛАНДШАФТНОГО ПОЯСУ СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНОЇ КРАЇНИ

Розглянуто проблему сучасних досліджень природи і ландшафтів опіль у структурі Серединного ландшафтного поясу Східноєвропейської фізико-географічної країни; зазначено, що добре досліджена природа і ландшафти опіль, у зв’язку з їх тривалим і активним господарським освоєнням, потребує подальшого детального пізнання, зокрема індивідуальних особливостей. Розглянуто індивідуальні особливості методом порівняння, природи і ландшафтів Словечансько-Овруцького і Брянського опіль, відзначено й схарактеризовано їх подібні й індивідуальні ознаки, показано вплив господарської діяльності на формування сучасного ландшафту опіль. У процесі дослідження опіль підтверджено, що провідне значення у сучасному функціонуванні природи і ландшафтів мають не лише їх індивідуальні особливості, але й близькість до Головного ландшафтного рубежу та знаходження у структурі Серединного ландшафтного поясу Східноєвропейської фізико-географічної країни. У подальших дослідженнях природи і ландшафтів опіль необхідно звернути увагу на їх парадинамічні й парагенетичні зв’язки з прилеглими поліссями, а також процеси антропогенізації та зумовлені ними несприятливі явища.
Ключові слова: Серединний пояс, Східноєвропейська фізико-географічна країна, опілля, полісся, природа, ландшафти, раціональне використання.
PDF
Єлістратова Л.О., Апостолов О.А.
ПРО СТАН І ПОДАЛЬШІ ЗМІНИ КЛІМАТУ УКРАЇНИ ПРИ ЙОГО ПОТЕПЛІННІ

На основі методів математичної статистики проведений послідовний моніторинг просторово-часового розподілу температури повітря та кількості опадів на території України з врахуванням нових результатів вимірів, для виявлення складової зміни регіонального клімату на фоні його глобальної зміни під впливом природних та антропогенних факторів. Відмічено вплив на формування сучасного регіонального клімату подальшого зростання температури повітря при деякому зменшенні кількості опадів. Хід аномалій річної температури повторює аномалію в глобальному масштабі. Встановлено, що підвищення температури повітря за 115 р. становило 0,8-1,0ºС. Результати дослідження свідчать, що коливання опадів відносно «норми» зберігається, хоча намітилася деяка незначна тенденція до зниження кількості опадів. За десятиріччя 1981-1990, 1991-2000, 2001-2010, 2001-2016 рр. йде зменшення коливання опадів, що за даними вимірювання кількості опадів свідчить про незначне послаблення опадоутворюючих процесів. Розроблений загальний емпірико-статистичний сценарій зміни клімату в Україні. Його основою стали дані річних температур повітря за останні роки і тенденції динаміки кліматичних змін в минулому на фоні глобальних процесів зміни клімату.
Ключові слова: зміни клімату, температура повітря, кількість опадів, температурні аномалії, кліматичний прогноз, Україна.
PDF
Кізюн А.Г.
ЕКСТРЕМАЛЬНІСТЬ ПРИРОДНИХ УМОВ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ЕКСТРЕМАЛЬНОГО ТУРИЗМУ В РІВНИННІЙ ЧАСТИНІ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Розглянуто проблему наявності й пізнання екстремальних природних умов на рівнинах, зокрема України, та їх можливий вплив на формування і розвиток екстремального туризму. Виокремлено й схарактеризовано екстремальність кліматичних, геохімічних, біологічних, геолого-геоморфологічних та ландшафтних умов, показано їх специфіку та необхідність врахування їх своєрідних параметрів у туризмі. Зазначено, що з поглядів стану здоров’я людини, екстремальність природних умов може проявлятися у будь-якому із компонентів або типі ландшафту навколишнього середовища. Показано, що із постійним зростанням антропогенного навантаження, сучасний стан навколишнього середовища вимагає від людини постійно пристосовуватись до несприятливих, часто екстремальних, природних умов. Звідси, у майбутньому необхідно буде звертати особливу увагу на специфіку розвитку екстремального туризму в антропогенних ландшафтах, зокрема рівнинної частини України. Активний розвиток екстремального туризму в межах Поділля показує його рентабельність.
Ключові слова: Україна, Поділля, екстремальний туризм, природні умови, екстремальність, специфіка, рівнини, раціональність.
PDF
Гудзевич А.В., Любченко В.Є., Денисик Б.Г.
РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ТУРИСТСЬКО-РЕКРЕАЦІЙНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Проаналізовано сутність концептуальних засад регіонального туристсько-рекреаційного природо¬користування. Основні ідеї і положення, що представлені у роботах фахівців у сфері туризму і рекреації характеризують туристично-рекреаційну діяльність як галузь господарських відносин, що мають яскраво виражену ресурсну орієнтацію. В процесі вивчення передумов туристсько-рекреаційного природо¬користування Вінницької області встановлено, що важливою складовою рекреаційних ресурсів є природно-рекреаційні, соціально-економічні та історико-культурні ресурси, які відіграють пряму та непряму роль, впливають на людину шляхом естетичних, лікувальних і психоемоційних якостей. Різноманітність ландшафтної структури і наявність більш чотирьох тисяч пам’яток історії та культури краю формує сприятливі умови для розвитку рекреаційної діяльності на усій території Вінницької області. Визначено тенденції зміни туристсько-рекреаційного природокористування краю упродовж останніх років, які вказують на важливість маркетингової діяльності в аспекті поступового формування сприятливого іміджу території. Підкреслена важливість рoзрoбленої «Прoграми рoзвитку туризму у Вінницькій oбласті на 2016-2020 рoки» для забезпечення ефективного туристсько-рекреаційного природокористування.
Ключові слова: туристсько-рекреаційне природокористування, Вінницька область, туристсько-рекреаційні ресурси, туристсько-рекреаційна діяльність.
PDF
Страшевська Л.В., Рябоконь О.В.
ГЕОПАРКИ ЯК ОПТИМАЛЬНИЙ СПОСІБ ЗБЕРЕЖЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ УНІКАЛЬНИХ ГЕОСАЙТІВ ПОДІЛЛЯ

Розглянуто особливості геологічної спадщини Поділля. Розкрито стан природоохоронної діяльності стосовно об’єктів неживої природи, зазначені основні проблеми охорони геосайтів. Визначено, що геопарки – це оптимальний спосіб збереження і використання геосайтів. Підтверджено ефективність організації на базі місць високої концентрації геосайтів геопарків. Дано визначення геопарків, як інноваційної природозаповідної категорії, що зможе допомогти у вирішенні природоохоронних, економічних і соціальних проблем регіону. Проаналізована історія створення геопарків на території Європи. Охарактеризовано основні вимоги до організації геопарків. Зазначено три основні цілі їх створення: геоконсервація, освіта, геотуризм. Подано перелік територій, які відповідають основним критеріям і мають можливість увійти до європейської мережі геопарків, це Дністерський каньйон, Товтри та територія з низкою гіпсових печер Борщівського району. Проаналізовані особливості, перспективи і проблеми кожної із зазначених території.
Ключові слова: Геологічна спадщина, гесайт, геопарк, Поділля, геотуризм, геоконсервація.
PDF
Лаврик О.Д.
КЛАСИФІКАЦІЯ І ТИПОЛОГІЯ ДОЛИННО-РІЧКОВИХ ЛАНДШАФТНО-ТЕХНІЧНИХ СИСТЕМ

У статті розглянуто проблему класифікації і типології долинно-річкових ландшафтно-технічних систем. Зазначено, що основна проблема поділу полягає у рівнозначності блокових складових системи. Виокремлення однієї домінантної ознаки для окремого блоку у певний момент часу зумовлює неповне розкриття ролі у ландшафтно-технічній системі інших блоків. На основі робіт провідних науковців і врахування інженерно-технічної специфіки дослідження було узагальнено та запропоновано одинадцять варіантів класифікацій долинно-річкових ландшафтно-технічних систем. Однією з основних класифікацій є поділ систем за видом господарської діяльності (за змістом), яка майже відповідає аналогічній класифікації антропогенних ландшафтів. Значна увага приділена схемам, які яскраво відображають диференціацію систем на групи. Установлено, що у типологічному відношенні долинно-річкові ландшафтно-технічні системи оптимально співвідносяться з класом водних антропогенних ландшафтів. Здійснено спробу поєднання їх таксономії. Зроблено висновок про те, що зважаючи на значну різноманітність і формування нових долинно-річкових ландшафтно-технічних систем, їх диференціація на групи у майбутньому буде вдосконалена та доповнена.
Ключові слова: ландшафтно-технічні системи, долинно-річковий ландшафт, класифікація, типологія, ознака, таксон.
PDF
Буряк-Габрись І.О.
РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ МІСТЕЧКОВИХ ЛАНДШАФТІВ СХІДНОГО ПОДІЛЛЯ

Розглянуто проблему формування регіональних особливостей містечкових ландшафтів Східного Поділля, зазначено, що їх регіональні ознаки зумовлені диференціацією природних умов, а саме наявністю тут 4 фізико-географічних областей і 23 районів, різноманіттям типів місцевостей, зокрема таких динамічних, як схиловий, яружно-балковий та плакорний, а також історичними та соціально-економічними умовами розвитку. На початку ХХІ ст. у межах Східного Поділля сформувалась своєрідна система із 47 містечок, для кожного із яких притаманна своя оригінальна ландшафтна структура. Це дало змогу у межах Східного Поділля виокремити 4 містечкових області: Придніпровської височини, Подільського Побужжя, Дністерсько-Бузької міжрічкової височини і Могилівського Придністер’я. Крім цього, в областях Подільського Побужжя і Могилівського Придністер’я обґрунтовано наявність трьох смуг містечкових ландшафтів: по дві зовнішні перехідні й середина. Містечкові ландшафти кожної із цих смуг мають свої особливості у формуванні внутрішньої структури, сучасному функціонуванні та перспективах розвитку, що необхідно враховувати при розробці регіональних схем раціонального природокористування.
Ключові слова: Східне Поділля, містечкові ландшафти, особливості розвитку, природні області і райони, смуги містечкових ландшафтів, раціональне використання.
PDF
Вальчук-Оркуша О.М.
ДОРОЖНІ ПАРАДИНАМІЧНІ ЛАНДШАФТНІ СИСТЕМИ

Розглянуто особливості дослідження парадинамічних зв’язків дорожніх ландшафтів з навколишнім середовищем; зазначено, що такі взаємозв’язки формуються уже на перших етапах будівництва доріг і поступового формування дорожніх ландшафтів. Доведено, що в дорожніх ландшафтах розвиваються і діють внутрішні – проявляються у результаті взаємодії між блоками (природним, технічним і управлінням) та зовнішні – що формуються між дорожніми ландшафтами і довкіллям, парадинамічні взаємозв’язки. У процесі розвитку і функціонування зовнішніх парадинамічних зв’язків прослідковується три їх стадії: активна – характерна для дорожніх ландшафтно-інженерних систем; стабільна – що активно підтримується людиною у дорожніх ландшафтно-технічних системах і стадія затухання – характерна для власне дорожніх ландшафтів, однак з можливостями «збурення» парадинамічних зв’язків. Зазначено, що дослідження дорожніх парадинамічних систем, особливостей їх функціонування має важливе значення у зв’язку з майбутнім об’єднанням дорожніх ландшафтів України і Західної Європи. У подальших дослідженнях необхідно більше уваги звернути на парадинамічні взаємозв’язки дорожніх ландшафтів з селитебними, сільськогосподарськими та рекреаційними ландшафтами.
Ключові слова: дорожній ландшафт, ландшафтна система, парадинамічні зв’язки, внутрішні, зовнішні, стадії розвитку, оптимізація.
PDF
Дідура Р.В.
З ІСТОРІЇ ФОРМУВАННЯ ДОРОЖНЬОГО ЛАНДШАФТНО-ІНФРАСТРУКТУРНОГО КОМПЛЕКСУ АВТОТРАСИ КИЇВ – ОДЕСА

Розглянуто історію формування та функціонування дорожнього ландшафтно-інфраструктурного комплексу; проаналізовано попередні праці вітчизняних та зарубіжних вчених, щодо проблеми дослідження. В результаті досліджень виокремлено періоди зародження та розвитку мережі АЗС на території України в межах автомагістралі Київ – Одеса: початковий період (1970-1989 роки) – відбулось зародження мережі АЗС, що об’єднувала 13 об’єктів; період активної розбудови (1990-2010 роки) – мережі АЗС на території автотраси Київ – Одеса, і збільшення автозаправних станцій до 54; сучасний період (2010-2017 роки) – спостерігається збільшення мережі АЗС майже в двічі – 106 заправок в межах території дослідження. Дороги у структурі дорожніх ландшафтів займають близько 0,02% км від загальної площі. Активні викиди шкідливих речовин спостерігаються на АЗС під час технологічних операцій. Виокремлено зони впливу АЗС на довкілля: інтенсивного забруднення полютантами, охоплює територію в радіусі до 4-7 м від джерела забруднення; середнього забруднення (7-12 м); слабкого забруднення (12-18 м); та відносно чиста зона (понад 18 м від джерела забруднення). Забруднення ґрунту важкими металами сприяє зменшенню врожайності та зниженню продуктивності ґрунтів. Зазначено, що подібних досліджень в дорожньому ландшафті автомагістралі Київ – Одеса не проводили, що підкреслює необхідність їх продовження.
Ключові слова: автомагістраль Київ – Одеса, дорожній ландшафтно-інфраструктурний комплекс, автозаправна станція (АЗС), забруднення ґрунту, педосфера.
PDF
Война І.М.
ВИСОТНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ АНТРОПОГЕННИХ ЛАНДШАФТІВ ВЕРХНЬОГО ДЕНУДАЦІЙНОГО ВИСОТНО-ЛАНДШАФТНОГО РІВНЯ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Розглянуто результати дослідження верхнього денудаційного висотно-ландшафтного рівня території Вінницької області, який має геоморфологічну приналежність до Подільського висотно-ландшафтного ступеня. З’ясовано особливості розміщення цього рівня на території Вінницької області та визначено абсолютні відмітки у рельєфі. Виявлено, що до верхнього денудаційного висотно-ландшафтного рівня належить один тип місцевостей – товтровий. Досліджено природу верхнього денудаційного висотно-ландшафтного рівня у натуральному стані і його трансформацію у процесі господарського освоєння та створення антропогенних ландшафтних комплексів. У ході дослідження проаналізовано розміщення антропогенних ландшафтних комплексів в межах товтрового типу місцевостей, виявлено проблеми у розміщенні ландшафтів, окреслені перспективи розвитку антропогенних ландшафтних комплексів та запропоновані альтернативні шляхи їх раціонального використання у майбутньому.
Ключові слова: Вінницька область, антропогенні ландшафти, висотна диференціація, висотно-ландшафтні рівні, товтровий тип місцевостей, оптимізація.
PDF
Яцентюк Ю.В.
ЕКОМЕРЕЖА ЖМЕРИНСЬКОГО РАЙОНУ ЯК ПАРАДИНАМІЧНА АНТРОПОГЕННА ЛАНДШАФТНА СИСТЕМА

У статті розглянуто екомережу Жмеринського району Вінницької області як парадинамічну антропогенну ландшафтну систему. Виділено та охарактеризовано ключові та сполучні території екомережі Жмеринського району. Виокремлено та охарактеризовано Згарський та Жмеринський регіональні центри біорізноманіття. Виділено 15 локальних біоцентрів екомережі Жмеринщини. Проаналізовано біотичне і ландшафтне різноманіття ключових територій екомережі району. Вказано географічне положення та площі локальних біоцентрів. Визначено перелік видів флори та фауни ключових територій місцевої екомережі Жмеринського району. Наведено перелік видів тварин та рослин Червоної книги Вінницької області, Червоної книги України та Європейського Червоного списку, що мешкають у регіональних центрах біорізноманіття та біоцентрах Жмеринщини. Вказано перелік рослинних угруповань Зеленої книги України, які виявлені у межах регіональних центрів біорізноманіття досліджуваної території. Проаналізовано зв'язок регіональних центрів біорізноманіття та локальних біоцентрів із певними природно-заповідними об’єктами і територіями Жмеринського району Вінницької області. Виявлено особливості простягання екокоридорів екологічної мережі цього району, що сполучають між собою регіональні центри біорізноманіття та локальні біоцентри. Вказано географічне положення та морфометричні параметри Згарського, Рівського, Мурафського та Хмільницько-Чечельницького регіональних екокоридорів, що проходять територією Жмеринського району. Вказано параметри буферних зон навколо ключових територій екомережі району. Виділено та охарактеризовано зони потенційної ренатуралізації екомережі Жмеринщини.
Ключові слова: парадинамічна антропогенна ландшафтна система, ключова територія, біоцентр, екомережа, регіональний центр біорізноманіття, сполучна територія, екокоридор.
PDF
Дєдов О.В.
СУЧАСНИЙ СТАН ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ В АГРАРНІЙ СФЕРІ ВІННИЧЧИНИ

Наведено результати аналізу сучасної структури сільськогосподарських ландшафтів Вінниччини та показники їх екологічного стану. Встановлено, що за значенням коефіцієнта екологічної стабільності (К е. с.) – 0,32, який є нижчим від середнього в країні (0,41), землекористування у ній є екологічно нестабільним. Для створення екологічно збалансованих агроландшафтів, збереження довкілля, у регіоні необхідно зменшити площу ріллі як мінімум до 55%, для чого потрібно вивести з обробітку з наступним залуженням 906,4 тис. га земель. Розкрито вплив господарської діяльності (зокрема розорювання території, культури землеробства й інших чинників) на агроекологічний стан ґрунтів – регулятора всіх процесів у сільськогосподарських ландшафтах. Встановлено, що на фоні зменшення їх гумусованості у регіоні спостерігається збільшення у сівозмінах частки ґрунтовиснажливих культур (соняшнику, ріпаку) які переважають допустимі норми відповідно на 6,1 та 0,7%, а доля поліпшуючих землі багаторічних трав у них стала меншою від рекомендованої мінімальної (10%) на 4,4%. Доведено необхідність припинення практики ґрунтовиснажливого землеробства зі збільшенням у сівозмінах посівів просапних і технічних культур при зменшенні ґрунтополіпшуючих однорічних і багаторічних трав.
Ключові слова: агроландшафт, землекористування, екологічна стабільність, гумус, сівозміни, соняшник, ріпак, трави.
PDF
Машіка Г.В.
СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ

В статті охарактеризовані суспільно-географічні підходи до визначення господарського потенціалу Карпатського регіону. Виділено наступні підходи до розуміння сутності господарського потенціалу: системний підхід – розглядає можливості й резерви регіону як відкритої соціально-економічної системи; відтворювальний підхід – орієнтований на постійне перетворення стану економічної системи з приводу формування бюджетних доходів та їх постійного зростання; ресурсний підхід – основними елементами потенціалу виділяють наявність ресурсної складової та потенційної можливості її використання. Розглянуто види потенціалу, які відповідають восьми класифікаційним ознакам: за рівнем абстрагування; залежно від рівня агрегованості оцінки; за галузевою приналежністю; за мірою реалізації; за напрямком діяльності; за елементним складом; за видом середовища; за функціональною сферою виникнення. Встановлено, що суспільно-географічний зміст господарського потенціалу Карпатського регіону необхідно розглядати як основу формування регіонального господарського комплексу, що являє собою велику і розгалужену територіально-економічну систему. З суспільно-географічної точки зору запропоновано визначення господарського потенціалу Карпатського регіону, як це сукупність засобів та ресурсів, які забезпечують розвиток і функціонування господарського комплексу. З’ясовано, що під господарським потенціалом регіону слід розуміти комплексне поняття, що включає в себе певні сукупності потенціалів регіону, залежно від особливостей розвитку території регіону, а також відповідних механізмів і часу їх залучення в господарський оборот з метою підвищення рівня конкурентоспроможності й господарського розвитку регіону.
Ключові слова: господарський потенціал, Карпатський регіон, потенціал, суспільно-географічні підходи.
PDF
Бірюкова Н.В.
СУЧАСНИЙ СТАН, ПРИРОДНІ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ М’ЯСНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У статті на основі аналізу статистичних даних дається оцінка сучасного стану тваринництва Житомирської області, як сировинної бази для розвитку м’ясної промисловості. З’ясовуються проблеми функціонування його окремих галузей - свинарства, скотарства, птахівництва за минулі роки, які потребують нагального вирішення, зокрема: падіння чисельності поголів’я худоби; низькі показники відтворення та м’ясних якостей тварин; низька рентабельність вирощування худоби та птиці; недостатній рівень державної підтримки дрібних та середніх фермерських господарств, які спеціалізуються на розведенні ВРХ, свиней і птиці тощо. Розглядається структура та динаміка виробництва м’яса провідними підприємствами регіону, а саме ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат» та ТОВ «Інкофуд–Бердичів». Виокремлено загальні проблеми м’ясної промис-ловості області. Обґрунтовані природні та соціально-економічні чинники, які обумовлюють розвиток і територіальну організацію м’ясопереробної галузі Житомирської області.
Ключові слова: м’ясна промисловість, тваринництво, природні та соціально-економічні чинники, статистичні дані, тенденції, проблеми, Житомирська область.
PDF
Денисик Г.І.
СПОГАДИ ПРО ВЧИТЕЛЯ
(до сторіччя від дня народження Федора Миколайовича Мількова)
PDF